ЕнергоФактЧек: “Українські АЕС можуть забезпечити 100 млн громадян електроенергією” – що не так з цим твердженням?

У мережі можна натрапити на повідомлення, що  кіловатами, виробленими на атомних електростанціях, можна нібито покрити дефіцит електроенергії для населення. Проте все не так просто як здається.

Чому – пояснює команда DiXi Group. Почнімо з точності цифр, які ведуть до цього хибного висновку.

1. “Сумарна потужність атомних станцій в Україні рівна 9 ГВт” – неправда

Насправді: Реальна потужність АЕС на підконтрольній Україні території складає 7,68 ГВт: це Південноукраїнська (3 ГВт), Рівненська (2,835 ГВт) та Хмельницька АЕС (1,845 ГВт). 

Важливо також розуміти, що на максимальну потужність в майже 7,7 ГВт станції виходять здебільшого в зимовий період. 

Тоді як літо – період традиційних планових ремонтів, і частина блоків деякий час взагалі не виробляє електроенергію. Планові ремонтні роботи на атомних блоках є обовʼязковими, вони потрібні аби забезпечити надійну та безпечну роботу АЕС. Виконуються ремонти на блоках почергово і тривають, як правило, від 60 до 80 днів. За інформацією “Енергоатома”, у 2022 році сукупна тривалість ремонтів 9 блоків склала 634 доби, у 2023 році – 618 діб.

2. “Українські АЕС виробляють 6480 ГВт·год електроенергії” – неправда! 

Насправді: Потужність 7,68 ГВт означає максимальне виробництво у розмірі  5606 ГВт·год на місяць – за умови, що усі блоки АЕС працюватимуть всі 8760 годин в році.

Разом з тим, слід пам’ятати, що атомні станції не можуть постійно працювати на максимальній потужності через вже згадувані планові ремонти та з міркувань безпеки. Тому навіть 5606 ГВт·год виробленої електроенергії – завищений показник.

Фактичні дані Міненерго вказують, що у 2023 році українські АЕС виробили 52 070 ГВт·год електроенергії, що в середньому становить 4 339 ГВт·год на місяць. Однак, через технологічні втрати під час транспортування магістральними та розподільними мережами, які

3. “Українські АЕС можуть забезпечити 100 млн громадян електроенергією” – неправда!

Насправді: За нашими розрахунками, заснованими на офіційній статистиці, якщо кількість електроенергії, яку виробляють АЕС, спробувати розподілити між всіма українськими домогосподарствами (квартирами/будинками), в теорії світла мало би вистачити для близько 66 мільйонів громадян. Може здатися, що генерації АЕС мало б вистачити на безперебійне живлення всіх побутових споживачів, тобто населення. Проте такий висновок хибний, адже необхідно враховувати обсяги споживання промислових споживачів та критичної інфраструктури, зокрема на забезпечення водопостачання, водовідведення, опалення, роботи транспорту (метро, трамваї, тролейбуси), виробників харчових продуктів (хлібобулочні, молочні вироби), медичних закладів та інше.

Та й загалом, такі підрахунки не враховують особливостей функціонування енергосистеми. Зокрема:

• Атомні станції виробляють електричну енергію за “рівним” графіком (тобто з приблизно однаковою потужністю протягом доби). Водночас, населення використовує електроенергію нерівномірно: вранці та ввечері наше споживання різко підвищується, адже ми готуємо сніданок/вечерю, частіше вмикаємо побутові електроприлади (пральні машини, кухонні плити тощо). Тоді як вдень та вночі використання електроенергії в побуті навпаки знижується. 

Враховуючи ці особливості, АЕС не можуть ефективно покривати попит побутових споживачів. Покривати такі “піки” споживання допомагають гідро- та теплові електростанції, потужності яких зараз у значному дефіциті через російські атаки.     

• За поточних умов не вся вироблена електроенергія може ефективно передаватись споживачу. Через значне пошкодження мереж “Укренерго” та обленерго навіть наявна потужність виробництва електроенергії не завжди може бути повністю доставлена до місця споживання. Недостатньо мати багато генеруючих потужностей, треба ще і мати чим їх передати. 
• Також частина виробленої АЕС електроенергії йде на власні потреби атомних електростанцій, ще частина “втрачається” в електромережах при транспортуванні (технологічні втрати).

Загалом некоректно “виривати” з енергосистеми якийсь один тип генерації (АЕС) та  категорію споживачів (населення) і намагатись визначати, чи може цей конкретний тип генерації забезпечити цю конкретну категорію споживачів. 

Наша енергосистема – це єдиний “котел”, в якому поєднані  всі доступні генеруючі потужності та всі споживачі електроенергії. Тому фізично неможливо спрямувати електроенергію, вироблену певним типом електростанцій, виключно на потреби побутових споживачів і, таким чином, уникнути відключень. 

Енергосистему слід розглядати комплексно з урахуванням загального попиту на електроенергію та всіх доступних потужностей її виробництва, а також імпорту й передачі. За такого аналізу ми бачимо, що у системі може виникати значний дефіцит, особливо в періоди підвищеного попиту (до прикладу, у зв’язку з аномальною спекою) або скороченням генеруючих потужностей (через російські атаки, планові ремонти, тощо). Через це і вводяться обмеження у вигляді відключень. 

Отже, для правильних тверджень щодо роботи та можливостей енергосистеми важливо розглядати її роботу комплексно!

Діліться цією інформацією з близькими, колегами та друзями. І давайте протистояти дезінформації в енергетичному секторі разом із DiXi Group.