– Збереження транзиту як такого зберігає економічні вигоди для України. Плани РФ позбавити нашу державу вигідного бізнесу та запустити всі обхідні газопроводи – не реалізувались. Україна отримає гарантований дохід на найближчі п’ять років, який оцінюється у 7,2 млрд дол. «Газпром» може бронювати додаткові потужності ГТС, і від цього доходи лише зростатимуть. Сумарний позитивний ефект на економіку оцінюється в наступні 5 років на рівні 150 млрд грн.
– В Україні запрацював незалежний сертифікований оператор ГТС, який перейшов із «Газпромом» на європейські правила роботи. Зокрема, підписано міжоператорську угоду між «Оператором ГТС України» та «Газпромом», яка визначає технічні регламенти і правила взаємодії, а також фіксує перехід на енергетичні одиниці. Попри те, що ця угода працює лише на двох точках входу в ГТС («Сохранівка» та «Суджа»), вона дозволяє європейським компаніям бронювати потужності ГТС України із точкою передачі газу на кордоні з РФ.
– Внесено ясність щодо основних конфліктних питань, за контрактами січня 2009 року закріплено відмову від усіх претензій та позовів. Мирова угода між «Нафтогазом» та «Газпромом» говорить про відмову від взаємних претензій, українська сторона отримала виплату майже 3 млрд дол. за рішеннями Стокгольмського арбітражу. Також остаточно закрито питання відповідальності за поставки росіянами газу в ОРДЛО. Мирова угода із «Газпромом» щодо штрафу АМКУ не передбачає повернення росіянам активів, що були конфісковані в Україні на виконання цього рішення. «Нафтогаз» же продовжить судитися проти РФ щодо захоплених активів у Криму.
– На послуги оператора ГТС України встановлено привабливі для користувачів та конкурентні тарифи порівняно з альтернативними трубопроводами. Близько 80% тарифної виручки оператора буде забезпечено за рахунок транзиту, а це означає зменшення навантаження на користувачів в Україні (видобувників, споживачів). Позитивний ефект для таких користувачів голова «Оператора ГТС України» Сергій Макогон оцінив у десятки мільярдів грн. Потенційно – це і зниження оптових цін на газ (за умови переходу із «хаб+» на «хаб0» як принципу ціноутворення).
Слабкі сторони (Weaknesses)
– Мінімальні обсяги транзиту де факто свідчать про реальність запуску російських обхідних «потоків». На 2020 рік ці обсяги зафіксовані на рівні 65 млрд кубометрів, тобто це ті самі 89,6 млрд кубометрів транзиту в 2019 році мінус 15 млрд кубометрів, які пішли «Турецьким потоком». На 2021-2024 роки мінімальні обсяги становлять по 40 млрд кубометрів, тобто ще мінус 25 млрд кубометрів – приблизно стільки забере «Північний потік-2» при 50% використання потужностей.
– Потужності ГТС бронює «Нафтогаз» як «компанія-організатор» транзиту, а не «Газпром» напряму. Це є відходом від європейської практики, де замовником послуг транспортування є безпосередньо шиппер (власник газу), а не стороння компанія; крім того, плата за транзит не є результатом торгу, а визначається регуляторами, які встановлюють відповідні тарифи. «Нафтогаз» же – маючи договір із «Газпромом», де зафіксовані умови та обсяги, а також свій «тариф» – виступив як проміжна ланка між «Газпромом» як реальним замовником послуг транспортування і «Оператором ГТС України».
Таке посередництво може поставити під питання функціональність анбандлінгу. «Нафтогаз» продовжує бути частиною транзитного бізнесу: по-перше, отримує маржу як «турагенція» із організації послуг транзиту, страхуючи ризики для «Газпрому»; по-друге, як материнська структура «Укртрансгазу» буде отримувати частину прибутку оператора ГТС за договором про купівлю-продаж активів. Більш того, представники «Нафтогазу» не приховують, що розраховують надавати послуги «організатора транзиту» іншим компаніям, у т.ч. європейським.
Можливості (Opportunities)
– Перехід на співпрацю за європейськими правилами дає можливість й іншим європейським компаніям бронювати українську ГТС для транзиту російського газу. Це додаткові доходи для «Нафтогазу» і оператора ГТС. Додаткове бронювання потужностей на короткий період, , наприклад для покриття пікового попиту в Європі, буде здійснюватись за вищим тарифом (коефіцієнтами до чинних тарифів).
– Швидша інтеграція газових ринків України та ЄС. Розблокування точок зʼєднання з державами-членами ЄС, де «Газпром» виконував роль «супероператора», дозволить оператору ГТС заробляти на додаткових послугах/продуктах. Вже зараз на весь обсяг транзиту можливий віртуальний реверс, а це додаткові обсяги для імпорту газу на додачу до фізичного. Скоро мають початися тестові постачання газу до України реверсом через Трансбалканський газопровід. «ОГТСУ» планує провести road show з надання послуг транспортування на короткі відстані (short-haul services) – наприклад, такий «короткий транзит» можливий з Польщі до Угорщини та Румунії, з Угорщини до Словаччини і так далі.
– Застосування права ЄС до відносин з «Газпромом» та іншими замовниками потужностей ГТС дозволяє також вимагати від РФ демонополізації трубопровідного експорту. Вільний доступ третіх сторін до бронювання входу в ГТС України – це також шанс припинити експортну монополію «Газпрому» та відновити постачання газу із Середньої Азії або отримувати газ від інших компаній із Росії.
– 5-річний контракт відкриває можливості для довгострокового планування розвитку ГТС та вирішення проблем ринку. Не секрет, що потужності ГТС потребують оптимізації під потреби ринку,
а також розвитку на перспективу – включно з новими напрямками транспортування газу та використання для інших енергоресурсів (водень, біогаз). Серед викликів для оператора ГТС, які необхідно вирішити, – і врегулювання небалансів, тобто вирішення проблеми відборів газу із системи поза контрактними обсягами.
Загрози (Threats)
– Можливість продовження транзиту ще на 10 років є досить примарною, хоч і зафіксована у тристоронньому протоколі. Попри зацікавленість європейських споживачів, в 2025-2034 рр. інтерес «Газпрому» до українського маршруту буде ще нижчим з міркувань посилення конкуренції в ЄС. Це підживлюється тим, що до 2030 року попит на газ у ЄС – за більшістю прогнозів – буде стабільним або трохи знизиться, тоді як до 2050 року він буде знижуватися з огляду на високі цілі зі скорочення викидів парникових газів. Таким чином, після запуску «Турецького потоку» та завершення будівництва «Північного потоку-2» стратегією «Газпрому» буде переукладання угод з європейськими споживачами та повне виключення українського маршруту доставки газу.
– Зросла ймовірність відновлення прямих постачань російського газу в Україну. Дійсно, законодавчих обмежень для цього не було і немає, достатньо мати контракт із «Газпромом» та забронювати потужності на вхід в ГТС України. Відновлення імпорту газу з РФ може мати потенційні переваги щодо ціни (якщо вона буде ринковою, на базі ціни хабу NCG та «обґрунтованої знижки»), проте також поверне Кремлю важелі політичного впливу на ситуацію в Україні, як це було до 2014 року. Поки в Україні немає ліквідного та конкурентного газового ринку, прямі продажі газу з РФ повинні бути обмежені або заборонені (або дозволені лише у випадку, якщо договори підпадають під дію законів та правил ЄС).
