Вугільна генерація: Закрити не можна залишити

Поточна ситуація в енергетичному секторі України вимагає, щоб кожен мегават доступної потужності теплової генерації був готовий покривати попит на електроенергію. Все більше повідомлень від офіційних осіб вказують, що сезонне збільшення навантаження призведе до необхідності застосування графіків обмеження споживання і аварійного відключення. Це створює необхідність вкладати кошти у відновлення вугільних енергоблоків та планувати використання додаткових енергоблоків ТЕС на резервному паливі (газ та мазут).

З іншого боку, Україна продовжує рухатись на шляху реформ і має плани повної відмови від вугілля в електроенергетиці до 2035 року. Наприклад, все ще діє затверджений у 2017 році (за змінами від 2019 та 2021 року) Національний план скорочення викидів від великих спалювальних установок (НПСВ),
про виконання якого продовжує звітувати Міністерство енергетики. Проте, масштабні пошкодження внаслідок агресивних російських атак на українську енергетичну інфраструктуру вимагають перегляду НПСВ. Також цей документ необхідно узгодити з новою стратегічною візією розвитку українського 
енергетичного сектору – Енергетичною стратегією на період до 2050 року, іншими планами в енергетиці та кліматі.

Російська війна проти України призвела не тільки до значних пошкоджень енергетичних об’єктів, але й до додаткових складнощів у реалізації інвестиційних проєктів. Для будівництва нових генеруючих потужностей необхідний механізм компенсації ризиків, який буде направлений саме на будівництво високоманеврових потужностей та установок зберігання для покриття пікового навантаження. Проблема дефіцитного балансу посилює  
протиріччя між необхідністю задоволення поточного попиту та необхідністю заміщення застарілих енергоблоків вугільних ТЕС безвуглецевою генерацією. Для вирішення такої проблеми, крім роботи з міжнародними партнерами над системою покриття ризиків та імплементації законодавства ЄС, необхідно актуалізувати плани із закриття або заміни енергоблоків ТЕС, а також визначити перелік заходів, які будуть стимулювати процес «озеленення» виробництва електричної енергії.

Такими заходами можуть бути:
▬ Проведення ревізії стану вугільних енергоблоків для визначення обладнання, яке може бути модернізоване для продовження терміну роботи до 2030-2035 рр., та обладнання, яке повинно бути заміщене  в першу чергу або вже викреслене з переліку встановленої потужності української енергосистеми. Ці дані мають стати основою для оновлення НПСВ.
▬ Узгодження термінів НПСВ із планами підвищення енергоефективності, реалізації Енергетичної стратегії до 2050 року (у майбутньому також Національного плану з енергетики та клімату до 2030 року та іншими стратегічними документами).  
▬ Розробка стимулюючих механізмів для закриття ТЕС, зокрема економічних та  регуляторних. Наприклад, запровадження аукціонів на закриття вугільних енергоблоків, фондів закриття ТЕС, посилення екологічних вимог до великих спалювальних установок.
▬ Створення умов для розвитку «пікерів» та «балансерів», якими може стати газова генерація (газопоршневі та газотурбінні станції), що дозволить забезпечити стійкість енергетичної системи при зростанні частки ВДЕ в енергетичному балансі. 

Варто зазначити, що енергетична криза змусила продовжити використання вугільної генерації в багатьох країнах Європи, навіть попри наявні рішення щодо закриття відповідних ТЕС. Проте такі заходи мають стати короткостроковими з огляду на рішучі дії ЄС по імплементації плану REPowerEU та зміцненню енергетичної безпеки.