10.02.2021
Мета дослідження – неупереджений аналіз ефективності витрат державного бюджету в 2015–2020 роках, спрямованих на реструктуризацію вугільних підприємств, і привернення уваги громадськості та ключових зацікавлених сторін до залежності вугільної галузі від державних субсидій для підвищення соціальної прийнятності поступової відмови від вугілля та обґрунтування необхідності переходу на «зелену» енергію.
Українська вугільна галузь стабільно стагнує від моменту здобуття незалежності. 1991 року в Україні налічувалося 276 шахт державної форми власності, які видобували 193 млн т вугілля. Станом на кінець 2020 року кількість шахт і відповідно працівників державного вугледобувного сектору України скоротилася і нараховує 33 державних і орендованих підприємства, на яких працюють 35 тис. осіб.
2019 року видобуток вугілля скоротився до 31,22 млн т, зокрема енергетичного – до 24,9 млн т (з них лише 2,72 млн т видобуто на державних шахтах). Частка вугілля у загальному постачанні первинної енергії скоротилася з 33% 1990 року до 29,6% 2018 року.
Автори дійшли висновку, що обсяги та напрями бюджетного фінансування вугільної галузі впродовж 2015–2019 років не повною мірою відповідали чинним на той час програмним і стратегічним документам. Прогнозних цілей, встановлених концепціями, стратегіями, державними програмами, регулярно не досягали. Основну частину коштів на реструктуризацію спрямовували на покриття заборгованості з виплати заробітної плати шахтарям, задля чого бюджетні видатки коригували за рахунок скорочення інвестиційної складової. Такий підхід не відповідає принципам комплексного бюджетного планування і не може забезпечити сталого розвитку галузі відповідно до запланованих параметрів…
Оцінка ефективності державних видатків на реструктуризацію вугільної галузі
«Оцінка ефективності державних видатків на реструктуризацію вугільної галузі» виконано у вересні-листопаді 2020 року експертною групою ГО «Діксі Груп» за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ–Україна в рамках проєкту «Бюджетні аспекти державної політики із закриття вугільних шахт».
Мета дослідження – неупереджений аналіз ефективності витрат державного бюджету в 2015–2020 роках, спрямованих на реструктуризацію вугільних підприємств, і привернення уваги громадськості та ключових зацікавлених сторін до залежності вугільної галузі від державних субсидій для підвищення соціальної прийнятності поступової відмови від вугілля та обґрунтування необхідності переходу на «зелену» енергію.
Українська вугільна галузь стабільно стагнує від моменту здобуття незалежності. 1991 року в Україні налічувалося 276 шахт державної форми власності, які видобували 193 млн т вугілля. Станом на кінець 2020 року кількість шахт і відповідно працівників державного вугледобувного сектору України скоротилася і нараховує 33 державних і орендованих підприємства, на яких працюють 35 тис. осіб.
2019 року видобуток вугілля скоротився до 31,22 млн т, зокрема енергетичного – до 24,9 млн т (з них лише 2,72 млн т видобуто на державних шахтах). Частка вугілля у загальному постачанні первинної енергії скоротилася з 33% 1990 року до 29,6% 2018 року.
Автори дійшли висновку, що обсяги та напрями бюджетного фінансування вугільної галузі впродовж 2015–2019 років не повною мірою відповідали чинним на той час програмним і стратегічним документам. Прогнозних цілей, встановлених концепціями, стратегіями, державними програмами, регулярно не досягали. Основну частину коштів на реструктуризацію спрямовували на покриття заборгованості з виплати заробітної плати шахтарям, задля чого бюджетні видатки коригували за рахунок скорочення інвестиційної складової. Такий підхід не відповідає принципам комплексного бюджетного планування і не може забезпечити сталого розвитку галузі відповідно до запланованих параметрів…
Інформація, наведена в цій публікації, – це аналіз узагальнених відкритих даних та їх інтерпретація авторами, яка не обов’язково відображає офіційну позицію Фонду ім. Гайнріха Бьолля та Уряду Німеччини.
Коректуру та дизайн дослідження виконано в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в
Україні, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні.
