Енергетичні санкції проти росії моніторинг ефективності (IV квартал 2024 року)

DiXi Group продовжує щоквартальний моніторинг і аналіз головних подій у сфері впровадження санкцій проти росії у секторі енергетики, що має на меті відстеження ефективності їх дії на стан економіки країни-агресора в цілому та впливу на енергетичну безпеку в Україні та світі.

Ефективність нафтових санкцій та їх наслідки для економіки та дипломатії рф

Вплив на міжнародне співробітництво з рф

Угорщина, Словаччина та Чехія отримали виняток із заборони ЄС на імпорт російської нафти. Намір  такого відступу полягав у тому, щоб дати цим державам-членам ЄС більше часу, щоб побороти свою  залежність від російської нафти. Однак, станом на жовтень 2024 року рівень закупівель російських  ресурсів майже не змінився. Лише за перше півріччя 2024 року трубопровідний експорт нафти приніс рф 2,5 млрд євро доходів, близько п’ята частина яких припадає на Чехію. Врешті, з моменту  повномасштабного російського вторгнення Чехія, офіційно підтримуючи Україну, надіслала допомоги на 1,29 млрд євро, але одночасно заплатила росіянам за нафту 7 млрд євро. Нафти російського  походження у структурі сукупного імпорту 56% у 2022 році, 60% у 2023 році та 49% у першому кварталі  2024 року. 

У першому півріччі 2024 року Чеська Республіка імпортувала 1,2 млн т (542 млн євро) російської  трубопровідної нафти, що відповідає у вартісному вираженні середньому імпорту до вторгнення (574  млн євро в першому півріччі 2021 року). Хоча середньомісячний імпорт впав на 46%, порівняно з тим  же періодом 2023 року, це зниження було не результатом свідомих зусиль, а скоріше двох перебоїв у  постачанні нафтопроводом “Дружба” у 2-му кварталі 2024 року. Навіть після цих скорочень, імпорт  Чехією російської сирої нафти приніс Кремлю податкові надходження в розмірі 300 млн євро в першій  половині 2024 року. Збої в імпорті також показали, що Чехія може підтримувати нормальне постачання  нафти споживачам без значних змін внутрішніх цін, оскільки НПЗ країни мають альтернативи.  

росія збільшила частку експорту нафти до двох країн БРІКС – Індії та Китаю. У 2023 році ця частка зросла до 78% порівняно із 32% у 2021 році, йдеться у звіті «БРІКС+ Енергія: двигун нового світового порядку»,  який в жовтні 2024 року опублікував головний пропагандистський майданчик – Міжнародний дискусійний клуб “Валдай”. При цьому, поставки готових нафтопродуктів з Індії та Китаю до Європи  зросли втричі із 12 до 36 млн. т. Крім того, суттєво просунувся процес зміни в системі розрахунків, який  торкнувся не лише російських енергоресурсів, щодо яких платежі були витіснені санкціями із  фінансових систем США та Європи, а й транзакцій інших експортерів. Як наслідок, Саудівська Аравія не  продовжила 50-річну угоду із США про торгівлю нафтою виключно за долари, яка закінчилася 2024  року. В той же час були укладені угоди про продаж саудівської нафти Китаю за юані. Це підкреслює  систематизацію зусиль зі створення системи альтернативних розрахунків і обслуговування  енергетичної торгівлі в рамках БРІКС, яка не буде вразливою до санкцій або інших “недружніх” кроків  з боку США та інших розвинених країн Заходу. 

Вплив на російський видобуток, експорт та доходи 

У серпні 2024 року доходи від експорту російської нафти впали до 15,3 млрд дол. через зниження цін і  найнижчі обсяги експорту з моменту вторгнення в Україну, згідно з вересневим звітом “Russian Oil  Tracker” KSE Institute. Одночасно аналітики прогнозують, що за базового сценарію з поточними  обмеженнями цін та посиленням санкцій російські нафтові доходи досягнуть 182 і 135 млрд дол. США  в 2024 і 2025 роках, відповідно. Однак, якщо застосування санкцій буде слабким, російські нафтові  доходи можуть зрости, досягнувши 189 млрд дол. у 2024 році та 169 млрд дол. у 2025 році. 

Станом на початок жовтня 2024 року ціна на марку Urals знову піднялася вище 65 дол./бар. у  балтійських і чорноморських портах рф, оскільки конфлікт на Близькому Сході спричинив спекулятивне  зростання цін. Ф’ючерси на нафту марки Brent також зросли 4 жовтня 2024 року до 78,17 дол./бар. При  цьому, розширення дисконтів в індійських портах і підвищення фрахтових ставок дещо обмежували  масштаби зростання цін на нафту Urals. Ціна на російську нафтову суміш до кінця грудня 2024 року в  середньому зберігалася на рівні вище граничного у 60 дол./бар.

Джерело: Мінфін

Станом на кінець жовтня 2024 року експорт нафти з росії зростав, а основні порти у Балтійському морі та Тихому океані працювали майже на піку. Натомість рівень російської нафтопереробки падав, залишаючи більше нафти для експорту. Кількість танкерів, внесених у санкційні списки, збільшилася до 90, але принаймні 16 вантажів у жовтні перевозилися суднами, які потрапили під санкції, причому половина з них здійснили короткі рейси між російськими тихоокеанськими експортними терміналами та китайськими портами.

Джерело: Bloomberg

Ефективність санкцій проти “тіньового флоту” 

За даними Фонду Карнегі, у 2024 році 735 суден із 2 849 нафтових танкерів світового флоту (близько  чверті) забрали принаймні один вантаж із російських портів, транспортуючи в середньому 48 млн бар.  на добу. Термін “тіньовий флот”, який сьогодні розповсюджений та часто використовується, насправді  не означає, що ці судна обслуговують лише росію. Вони надають послуги з перевезення й іншим  клієнтам. Цей факт дещо ускладнює процес накладення санкцій. У грудні 2024 року пресслужба  Головного управління розвідки Міністерства оборони України заявила, що ідентифікувала 238 суден,  які рф використовує для обходу санкцій. 

Питання страхування танкерів “тіньового флоту” є одним з найбільш гострих питань, що викликає  занепокоєння. Адже все зводиться до того, чи будуть сплачені збитки, у випадку серйозної аварії. Це  питання було підкреслено 17 жовтня 2024 року, коли влада Великобританії заявила, що почне  перевіряти танкери, підозрювані в “сумнівному” страхуванні під час проходження через Ла-Манш.  Також з’явилась інформація, що влада Естонії перевірила страхові документи близько 150 танкерів, які перевозили російську нафту в липні та серпні 2024 року. Результати показали, що від 20% до 25% суден  мали покриття від російських страхових компаній. Однак, Естонія не мала змогу перевірити кожне судно, охопивши лише 40% транзитного флоту. 

У жовтні 2024 року рф прискорила темпи повернення до роботи підсанкційних танкерів, активність  показували майже чверть із них, тобто щонайменше 21 судно. Принаймні 7 таких танкерів прийняли  вантаж у першій половині жовтня, відповідно до даних Bloomberg. 

Джерело: Bloomberg 

Найбільш активно використовуються танкери, які знаходяться під санкціями Великобританії, дві  третини з них повернулися до роботи. На противагу, санкції США виявилися більш ефективними, адже  лише 6 вантажів було перевезено на 4 із 39 танкерів, занесених Вашингтоном до відповідного списку.  50 суден були перейменовані після того, як на них були накладені санкції, багато з них одночасно  змінили прапори. Більшість нафтових вантажів прямує до китайських портів, але приблизно третина  потрапляє в Індію – це ознака того, що попереднє небажання країни мати справу із суб’єктами, які  перебувають під санкціями, тепер у минулому. 

У листопаді 2024 року підсанкційних танкерів, які повернулися до перевезення російської нафти, стало  ще більше. Тіньовий флот поповнила компанія “Лукойл”, яка придбала 25 танкерів вартістю приблизно  700 млн дол. Всі судна були куплені окремою офшорною компанією, яка належала іншій, а то й  декільком іншим фірмам. Керували кораблями дубайські компанії пакистанського суднового  підприємця, якого британські суди переслідують за обман інвесторів. Фінансування здійснювала  дубайська компанія Eiger Shipping DMCC, що належить Litasco Middle East DMCC, близькосхідній  дочірній компанії “Літаско”, нафтотрейдингового підрозділу “Лукойлу”. З моменту купівлі 97% вантажів  суден становила російська нафта (119 млн барелів), 82% якої була нафта “Лукойлу”. Навіть з  дотриманням граничної ціни у 60 дол./бар. цей об’єм нафти коштував би майже 7,2 млрд дол.

Джерело: Bloomberg 

Нові санкції

17 жовтня 2024 року Великобританія прийняла великий пакет санкцій проти “тіньового флоту” росії.  Також уряд Великобританії повідомив, що США та Канада приєдналися до “Заклику до дії” проти  “тіньового флоту”, ініційованого прем’єр-міністром Кіром Стармером у липні 2024 року, завдяки чому  загальна кількість підписантів досягла 47. Нові санкції введені проти 18 танкерів “Совкомфлоту” і 4 СПГ танкерів АТ “Русгаздобича”. 

У прес-релізі уряду країни також зазначено, що Великобританія вживає заходів для боротьби зі  зловмисною морською діяльністю, яку підтримує росія. Над цим питанням працює Міністерство  транспорту разом з Об’єднаним центром морської безпеки (JMSC) й Агентством морської та берегової  охорони (MCA). Зокрема, заходи передбачають перевірки страхових документів суден “тіньового  флоту” під час проходження через Ла-Манш. 

Санкційна коаліція (країни G7, ЄС, Австралія та Нова Зеландія) висунула низку нових рекомендацій, спрямованих на боротьбу зі зростаючою загрозою “тіньового флоту” та посилення режиму  міжнародних санкцій. Новий документ розширює попередні вказівки та вводить нові заходи для  вирішення складних проблем, що виникають через зміни в морській торгівлі нафтою. Він охоплює  широкий спектр питань, включаючи безпеку на морі, екологічні ризики, а також фінансові та правові  наслідки для стейкхолдерів галузі

Новий санкційний механізм ЄС та Великобританії

2 жовтня 2024 року посли Європейського Союзу погодили новий санкційний механізм проти гібридних  дій росії, а вже 8 жовтня було прийнято рішення Ради ЄС щодо того, що новий режим санкцій буде  продовжуватись кожні 12 місяців (тобто дія триватиме до 9 жовтня 2025 року з можливістю пролонгації  ще на рік). Також документ зазначає, що санкції мають переглядатися регулярно, не рідше ніж один  раз на 12 місяців, або на наполегливе прохання будь-якої держави-члена ЄС, Високого представника  або Єврокомісії після фундаментальної зміни обставин. 

Під терміном “гібридні дії” мається на увазі підрив виборчих процесів і функціонування демократичних  інституцій; погрози та саботаж економічної діяльності, послуг, що становлять суспільний інтерес, або  критичної інфраструктури; використання скоординованої дезінформації, іноземної інформаційної  маніпуляції та втручання; зловмисна кібердіяльність, використання мігрантів та інша дестабілізуюча  діяльність. Згідно з новоствореною системою, активи задіяних осіб будуть заморожені, а громадянам і компаніям ЄС буде заборонено надавати кошти таким особам. Крім того, на фізичних осіб також  поширюватиметься заборона на в’їзд або транзит через територію ЄС. 

Також, у жовтні 2024 року Великобританія створила нову структуру (Управління з питань впровадження  торговельних санкцій, OTSI) для контролю за дотриманням торговельних санкцій із новими  повноваженнями щодо покарання компаній, які порушують обмеження на надання послуг росії. Новий  орган допоможе забезпечити дотримання бізнесом торговельних санкцій та вживати рішучих заходів,  де це необхідно, щоб продовжувати чинити максимальний тиск на російський режим. Управління буде  проводити розслідування дій британських компаній, які працюють в третіх країнах, матиме  повноваження штрафувати компанії, які порушили режим санкцій, та оприлюднювати інформацію про  них. Станом на жовтень 2024 року уряд Великобританії проводив 37 розслідувань за потенційне  порушення російських нафтових санкцій, але жодних штрафів ще не було накладено.

Ефективність санкцій та провадження нових проти  російського СПГ, LPG та вугілля 

Незважаючи на те, що Норвегія запровадила новий раунд санкцій проти енергетичного сектору росії  (відповідно до 14-го пакету санкцій ЄС), зокрема щодо імпорту та перевалки скрапленого природного  газу (СПГ), ці заходи не стосуються подальшого використання норвезьких портів для обслуговування  російських СПГ-танкерів. Таким судам дозволено користуватися послугами в порту Хоннінгсвог на  півночі Норвегії, включаючи послуги з постачання провізії та зміни екіпажу. Данська верф Fayard A/S  також продовжує надавати послуги сухого доку, а ще один СПГ-транспортер льодового класу Arc7  “Яков Гаккель” у жовтні 2024 року знаходився на заводі в Оденсе для проведення ремонтних робіт. 30  вересня 2024 року СПГ-танкер “Фьодор Літке”, який обслуговує проєкт “Ямал СПГ”, зупинився на кілька  годин неподалік від порту Хоннінгсвог. Інший газовоз “Ніколай Урванцев” так само скористався послугами, які пропонуються в норвезьких арктичних водах у серпні 2024 року. Ця практика  безперервно триває вже кілька років. Так чи інакше, але вищезазначені факти свідчать про  продовження опосередкованої підтримки росії у сфері торгівлі СПГ. 

Франція спільно з Австрією, Чехією та іншими країнами ЄС закликала Єврокомісію зобов’язати  постачальників російського СПГ чітко ідентифікувати вантажі при їх розвантаженні в європейських  портах. Прагнення ЄС скоротити імпорт російського СПГ ускладнюється позицією Угорщини, яка  виступає проти енергетичних санкцій щодо росії та прагне продовжити співпрацю з “Газпромом”.  Наразі кінцевий пункт призначення російського газу важко відстежити, позаяк він часто змішується з  іншими ресурсами, що ускладнює контроль за обсягами імпорту та викликає занепокоєння щодо  ефективності санкцій. 

16 жовтня 2024 року Швейцарія приєдналась до 14-го пакету санкцій ЄС, в тому числі до заходів щодо  енергетичного сектору. Федеральна рада запровадила ряд санкцій проти російського СПГ. Тепер буде  заборонено інвестувати в проєкти СПГ, що будуються в росії, або постачати обладнання для таких  проєктів. 

Із березня 2025 року також буде заборонено надавати послуги з перевалки російського СПГ на  території ЄС. Новий пакет санкцій також забороняє закупівлю, імпорт і транспортування російського  СПГ через термінали в ЄС, які не підключені до мережі газопроводів. 

Постачання російського газу до країн Європи 

Росія припинила постачання газу до Австрії після арбітражного рішення на користь австрійської  енергетичної компанії OMV, проте продовжувала стабільно експортувати газ до Європи через ГТС  України на запит решти покупців. Із 1 січня 2025 року має припинитись потік газу одним з останніх  головних російських маршрутів до Європи, оскільки Україна не буде продовжувати п’ятирічну  транзитну угоду. Згідно з рішенням арбітражу, “Газпром” мав виплатити 230 млн євро компенсації  німецькому підрозділу OMV через невиконані поставки. OMV намагалася стягнути цю суму з  “Газпрому” шляхом взаємозаліку – фактично припинивши частину платежів за газ, що постачається. 

Після повномасштабного російського вторгнення в Україну Німеччина суттєво змінила свою  енергетичну політику. Країна, яка раніше була найбільшим європейським імпортером російського газу,  швидко переорієнтувалася на альтернативні джерела. Для цього було збудовано нові СПГ-термінали  та укладено контракти з іншими постачальниками. 

Нещодавно ця тема знову привернула увагу після публікації Financial Times. Видання повідомило про  лист Міністерства економіки Німеччини від 6 листопада 2024 року, в якому державній компанії  Deutsche Energy Terminal (DET) було наказано не приймати російський СПГ. За даними FT, міністерство  пояснило це рішення “найважливішими суспільними інтересами”, зазначивши, що прийом російського  газу суперечив би самій меті створення терміналів – забезпеченню незалежності Німеччини та ЄС від  російського ресурсу. 14 листопада агентство Reuters підтвердило, що Німеччина дійсно відмовилась  приймати партію російського СПГ на терміналі Брунсбюттель. Варто зазначити, що DET керує чотирма  ключовими СПГ-терміналами на узбережжі Північного моря: Брунсбюттель, Вільгельмсгафен I і II, та  Штаде. 

Ситуація викликає кілька важливих питань. По-перше, чи надходив раніше російський СПГ через  німецькі термінали? По-друге, якщо так, то хто міг бути замовником? Одна з версій вказує на можливу  участь SEFE Energy GmbH – державної компанії в Касселі, яка раніше була відома як Gazprom Germania,  а потім була націоналізована. Інше можливе пояснення пов’язане з транзитом російського СПГ через  територію ЄС. Газ міг розвантажуватися в німецьких портах для подальшого транспортування до інших  європейських країн. За повідомленням FT, деякі країни ЄС, включаючи Бельгію, Іспанію та Францію,  продовжують імпортувати його за довгостроковими контрактами. 

Постачання російського газу до країн Європи 

Росія припинила постачання газу до Австрії після арбітражного рішення на користь австрійської  енергетичної компанії OMV, проте продовжувала стабільно експортувати газ до Європи через ГТС  України на запит решти покупців. Із 1 січня 2025 року має припинитись потік газу одним з останніх  головних російських маршрутів до Європи, оскільки Україна не буде продовжувати п’ятирічну  транзитну угоду. Згідно з рішенням арбітражу, “Газпром” мав виплатити 230 млн євро компенсації  німецькому підрозділу OMV через невиконані поставки. OMV намагалася стягнути цю суму з  “Газпрому” шляхом взаємозаліку – фактично припинивши частину платежів за газ, що постачається. 

Після повномасштабного російського вторгнення в Україну Німеччина суттєво змінила свою  енергетичну політику. Країна, яка раніше була найбільшим європейським імпортером російського газу,  швидко переорієнтувалася на альтернативні джерела. Для цього було збудовано нові СПГ-термінали  та укладено контракти з іншими постачальниками. 

Нещодавно ця тема знову привернула увагу після публікації Financial Times. Видання повідомило про  лист Міністерства економіки Німеччини від 6 листопада 2024 року, в якому державній компанії  Deutsche Energy Terminal (DET) було наказано не приймати російський СПГ. За даними FT, міністерство  пояснило це рішення “найважливішими суспільними інтересами”, зазначивши, що прийом російського  газу суперечив би самій меті створення терміналів – забезпеченню незалежності Німеччини та ЄС від  російського ресурсу. 14 листопада агентство Reuters підтвердило, що Німеччина дійсно відмовилась  приймати партію російського СПГ на терміналі Брунсбюттель. Варто зазначити, що DET керує чотирма  ключовими СПГ-терміналами на узбережжі Північного моря: Брунсбюттель, Вільгельмсгафен I і II, та  Штаде. 

Ситуація викликає кілька важливих питань. По-перше, чи надходив раніше російський СПГ через  німецькі термінали? По-друге, якщо так, то хто міг бути замовником? Одна з версій вказує на можливу  участь SEFE Energy GmbH – державної компанії в Касселі, яка раніше була відома як Gazprom Germania,  а потім була націоналізована. Інше можливе пояснення пов’язане з транзитом російського СПГ через  територію ЄС. Газ міг розвантажуватися в німецьких портах для подальшого транспортування до інших  європейських країн. За повідомленням FT, деякі країни ЄС, включаючи Бельгію, Іспанію та Францію,  продовжують імпортувати його за довгостроковими контрактами. 

Нові санкції проти “Росатома”, енерго-банків та компаній,  причетних до “Північного потоку-2” 

30 жовтня 2024 року США впровадили масштабний пакет санкцій проти осіб та організацій, які  допомагають росії у постачанні передових технологій та обладнання, а також проти організацій, які  залучені до воєнно-промислового комплексу рф. У тому числі санкції торкнулися кількох дотичних до  “Росатома” компаній:  

• АТ НПП “Звєзда”, яка розробляє аерокосмічну продукцію та системи дозаправки в польоті,  реалізує військову техніку; 
• АТ “НВО “Ангстрем” розробляє програмне забезпечення для російської армії; ● ТОВ “РОСАТОМ ДІЖІТАЛ СОЛЮШНС”; 
• АТ “РОСАТОМ МІКРОЕЛЕКТРОНІКА”; 
• АТ “ЦИФРОВИЄ ПЛАТФОРМИ І РЄШЄНІЯ УМНОГО ГОРОДА” – державне підприємство та дочірня  компанія “Росатома”, що займається комп’ютерним програмуванням; 
• ЗАТ “Кордіант”, що виробляє гумотехнічні вироби і постачає продукцію на російську військово промислову базу. 

21 листопада 2024 року США оголосили про нові санкції проти низки російських банків, в тому числі  “Газпромбанку”, через який західні країни проводять платежі за куплений у росії газ. OFAC також  випустив попередження, в якому описує ризики, пов’язані з російською системою передачі фінансових  повідомлень (SPFS), яку кремль створив і використовує для ухилення від санкцій. “Газпромбанк” 

потрапив під санкції разом із шістьма його іноземними дочірніми компаніями. Раніше санкції проти  “Газпромбанку” запровадили Австралія, Канада, Нова Зеландія та Велика Британія. Люксембурзький  банк GPB International SA, гонконгський GPB Financial Services Hong Kong Limited, кіпрський GPB Financial  Services Limited і GPB-DI Holdings Limited, швейцарський Gazprombank (Switzer) Ltd і  південноафриканський GPB Africa і Middle East Pty Ltd є 100% дочірніми компаніями “Газпромбанку”.  

Вищезазначені санкції проти фінансових установ значно обмежать платежі за експорт енергоносіїв із  рф. Вони можуть закрити єдиний шлях, яким європейські клієнти можуть платити за російський газ,  збільшити волатильність на російському валютному ринку та підштовхнути москву ближче до орбіти  Пекіна, заявили російські економісти. Санкціями передбаченй період згортання операцій за участю  “Газпромбанку” до 20 грудня 2024 року, а щодо нафтогазового проєкту “Сахалін-2” на Далекому Сході  росії – до 28 червня 2025 року. 22 листопада 2024 року кремль заявив, що санкції є спробою  Вашингтона перешкодити експорту російського газу, але рішення буде знайдено. 

Висновки 

• У четвертому кварталі 2024 року експорт російської нафти зростав через простої в  нафтопереробних потужностях країни-агресора. Водночас експорт до Індії, одного з головних  споживачів, почав скорочуватися, що змусило індійські НПЗ шукати альтернативні джерела  постачання, зокрема в країнах Близького Сходу. 
• Санкційні обмеження значно ускладнюють логістику російської нафтової торгівлі, роблячи  транспортування дорожчим. Попри активне використання “тіньового флоту” та обходи санкцій,  конкурентоспроможність російської марки Urals знижується, що підтверджується її поступками ресурсу із Саудівської Аравії. 
• Росія посилює співпрацю з країнами БРІКС, прагнучи створити альтернативну фінансову систему  для обходу західних санкцій. Зокрема, висунута ідея єдиної депозитарної та клірингової системи,  яка має забезпечити фінансову взаємодію між країнами блоку без залучення західних інституцій. 
• Угорщина та Болгарія ведуть переговори щодо збереження транзиту російського газу, що може  вплинути на європейську енергетичну політику. Одночасно США запровадили санкції щодо  “Газпромбанку”, посилюючи тиск на російський газовий сектор та обмежуючи можливості  використання газу як геополітичного інструменту. 
• ЄС та Велика Британія ухвалили новий санкційний режим, що охоплює гібридні загрози, зокрема  маніпуляції на фінансових ринках та інформаційний вплив. Очікується, що ці заходи сприятимуть  зменшенню можливостей для обходу санкцій та посилять їхній вплив на російський енергетичний  сектор.
• Попри санкції, російський СПГ продовжує використовувати європейську інфраструктуру, що  потребує посилення заходів контролю. Водночас санкції проти російської вугільної галузі вже  демонструють ефективність: зниження експорту призвело до значних фінансових втрат ключових  вугільних регіонів РФ. 
• У 2025 році санкційна політика, ймовірно, посилюватиметься. Експертами пропонується подальше  зниження граничних цін на нафту та розширення санкцій на енергетичні компанії рф, що поруч із  закриттям лазівок для їх обходу – передусім, “тіньового флоту” танкерів, – може суттєво скоротити  її експортні доходи. 
• Таким чином, санкції проти російського енергетичного сектору дають результати, хоча їх ефективність значною мірою залежить від рівня міжнародної координації та контролю за  виконанням обмежень.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у рамках проєкту «Покращення енергетичної безпеки завтрашнього дня». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».