Ефективність санкцій проти російського нафтового сектору
Тимчасові винятки США та їх наслідки
Ще всередині березня 2026 року Індія звернулася до США з проханням продовжити дію тимчасового санкційного винятку для імпорту російської нафти. За даними Bloomberg, аргументом звернення були ризики дефіциту пального та соціальні наслідки на внутрішньому ринку, зокрема нестачею скрапленого газу для населення. На цьому тлі імпорт російської нафти до Індії у травні досяг рекордного рівня — близько 2,3 млн барелів на добу, тоді як прогнозний середній показник становив близько 1,9 млн барелів на добу. З аналогічним проханням до США звернувся Бангладеш для імпорту російського дизпалива обсягом до 600 тис. тонн, посилаючись на дефіцит енергоресурсів та високої залежності від імпорту (близько 95%).
Також 30 березня адміністрація США дозволила заходження підсанкційного російського танкера «Анатолій Колодкін» до Куби, фактично зробивши виняток із режиму обмежень на тлі гострої енергетичної кризи та масштабних відключень електроенергії на острові. Судно доставило близько 700-730 тис. барелів нафти з порту Приморськ, що стало першим значним імпортом нафти до Куби за кілька місяців. При цьому, в США наголосили на індивідуальному підході до таких рішень і гуманітарному характері винятку, водночас загальна заборона на постачання російської нафти до Куби формально залишалася чинною.
Група сенаторів США закликала не продовжувати санкційний виняток після 11 квітня, коли спливала дія попередньої ліцензії Управлінням з контролю за іноземними активами (OFAC), наголошуючи, що такі послаблення забезпечують росії додаткові доходи на рівні близько 150 млн доларів на день і підривають цілі санкційної політики. У листі підкреслювалося, що винятки не призвели до суттєвого зниження цін на нафту, натомість сприяють фінансуванню війни проти України та суперечать зусиллям Заходу щодо економічного тиску на росію. Дискусію також спровокувало розслідування Yale про причетність «Роснєфті» та «Газпрому» до фінансування та організації переміщення понад 2,1 тис. українських дітей до таборів у росії та на окупованих територіях у 2022-2025 роках. Матеріал став підставою для закликів у США до відновлення санкцій проти цих компаній, які могли отримати близько 12 млрд доларів доходів, за оцінками американських законодавців, протягом 30-денного послаблення санкцій.
Нафтовий експорт росії: загальна динаміка
Нестабільність навколо Ормузької протоки продовжувала залишатися одним із ключових факторів зростання світових цін на нафту та посилення ролі російського експорту на глобальному ринку. Країни ОПЕК+ погодилися формально збільшити квоти видобутку на 206 тис. барелів на добу у травні 2026 року, однак фактичне зростання пропозиції було обмежене через масштабні перебої постачання, що вивело з ринку до 12-15 млн барелів на добу. У цих умовах навіть ключові виробники не могли наростити видобуток, а росія додатково обмежена санкціями та пошкодженням інфраструктури, що підкреслюлювало зовнішні фактори підтримки високих цін на нафту. Також ОПЕК+ погодили наступне збільшення квот на видобуток нафти на 188 тис. барелів на добу з липня 2026 року. Як зазначає Bloomberg, що значна частина цього приросту залишається радше теоретичною через триваючі перебої з постачанням через Ормузьку протоку та обмежені експортні можливості окремих виробників. Аналітики також звертають увагу на структурні проблеми багатьох країн виробників, зокрема недостатні інвестиції, виснаження родовищ та санкційні обмеження, які стримують фактичне зростання видобутку.
Станом на початок квітня 2026 року доходи росії від експорту нафти зросли до найвищого рівня з червня 2022 року. Середня вартість морського експорту досягла близько 2,02 млрд доларів на тиждень, тоді як ціни на Urals піднялися до понад 85 доларів за барель, а наприкінці періоду перевищували 116 доларів. Водночас фізичні обсяги поставок залишалися волатильними та обмеженими, зокрема через удари України по експортній інфраструктурі. Паралельно відбувалося швидке скорочення запасів російської нафти на танкерах (на 26 млн барелів за два тижні), що свідчить про активне вивільнення раніше накопичених обсягів.
Водночас у квітні 2026 року росія була змушена скоротити видобуток нафти на 300-400 тис. барелів на добу порівняно з рівнем першого кварталу, що стало найбільшим місячним падінням за останні шість років. Основними причинами стали удари України по ключовій експортній інфраструктурі, включаючи порти Балтійського та Чорного морів (Усть-Луга, Приморськ, Новоросійськ, Висоцьк), а також зупинка поставок через нафтопровід «Дружба». Додатковий тиск створюювали сезонні ремонтні роботи, що обмежували можливості підтримання видобутку. На цьому тлі МЕА переглянуло прогноз видобутку росії на 2026 рік у бік зниження на 120 тис. барелів на добу, відзначаючи, що пошкодження портової та нафтопереробної інфраструктури обмежують потенціал відновлення виробництва.
Нафтовий експорт росії: ринки Азії
Індія відновила імпорт російської нафти, використовуючи тимчасовий санкційний виняток США. Рішення пояснюється перебоями постачання з Близького Сходу та високою залежністю від імпорту енергоресурсів. У березні такий імпорт досяг 2,25 млн барелів на добу (близько 50% в загальній структурі), а у квітні-травні очікувалася його стабілізація на рівні понад 2 млн барелів на добу. В цілому викупила близько 60 млн барелів російської нафти, що скоротило обсяги сировини «на воді» з пікових 155 млн до близько 100 млн барелів.
Одночасно Індія продовжила адаптувати механізми поставок, які здійснювалися через непідсанкційні компанії та судна. Перелік допущених російських страхових компаній для морських перевезень було розширено із 8 до 11, а індійські НПЗ заздалегідь законтрактували значну частину обсягів. Високий попит призвів до формування премії на російську нафту 7-9 доларів за барель до Brent і рекордного зростання поставок сорту ESPO (до 13 партій проти трьох у лютому).
Додатково зазначимо, що підсанкційний індійський НПЗ компанії Nayara Energy завершив плановий ремонт та модернізацію виробничих потужностей. За даними Reuters, потужність підприємства становить близько 400 тис. барелів на добу, що відповідає приблизно 8% усіх нафтопереробних потужностей Індії. Після запровадження санкцій ЄС проти Nayara Energy у 2025 році компанія переорієнтувала діяльність переважно на внутрішній ринок Індії та практично повністю перейшла на переробку російської нафти.
Більше того, представниця міністерства нафти Індії Суджата Шарма заявила, що країна продовжує імпорт російської нафти незалежно від наявності чи відсутності послаблень з боку США. За її словами, закупівлі визначаються насамперед «комерційною доцільністю», а не санкційним режимом, при цьому Індія не очікує дефіциту постачання нафти. Заява демонструє обмежений вплив санкційного тиску США на політику ключових імпортерів російської нафти в умовах високої залежності від доступних енергоресурсів та нестабільності світового ринку.
Наслідки для «тіньового флоту»
Попри заяви Великої Британії про готовність затримувати судна «тіньового флоту» росії, щонайменше 25 підсанкційних танкерів продовжили проходити через британські води без перешкод, що свідчить про складність застосування примусових заходів. Протягом місяця після оголошення через британські води пройшло щонайменше 98 підсанкційних російських суден — майже стільки ж, як і в попередні місяці. З них 63 судна пройшли через Ла-Манш у межах 12 морських миль від узбережжя, ще 35 — через виключну економічну зону Великої Британії. Водночас не було зафіксовано жодного випадку фактичного затримання чи огляду, а щонайменше 10 суден використовували GPS-спуфінг для приховування маршрутів.
За даними британських джерел, ключовим стримуючим фактором залишається правова складність інтервенцій: кожне затримання судна потребує індивідуального юридичного обґрунтування відповідно до норм міжнародного морського права, а ризик їх порушення фактично блокує проведення операцій навіть за наявності політичної волі. У результаті навіть підсанкційні судна продовжують діяти у європейських водах майже безперешкодно.
14 червня 2026 року Велика Британія вперше очолила операцію з фізичного перехоплення підсанкційного танкера «тіньового флоту»: морські піхотинці та співробітники Національного агентства з боротьби зі злочинністю (NCA) за підтримки військових кораблів і авіації здійснили висадку на танкер Smyrtos, який ходив під прапором Камеруну та підозрювався в обході санкцій, пов’язаних з експортом російської нафти. Після перевірки судно було відведене до якірної стоянки для подальшого розслідування. Операція проводилася у координації з Францією та стала першим випадком, коли Лондон безпосередньо застосував силові інструменти для протидії «тіньовому флоту».
Уряд Великої Британії також розглядає можливість продажу понад 100 тис. тонн російської нафти марки Urals, що перебуває на борту судна, з подальшим спрямуванням отриманих коштів на підтримку України. За даними британських медіа, вартість вантажу оцінюється приблизно у 35 млн фунтів стерлінгів. Якщо рішення буде реалізоване, це може стати першим випадком використання конфіскованого вантажу російської нафти для прямого фінансування України та створити новий прецедент у практиці застосування санкцій проти «тіньового флоту».
Вплив далекобійних ударів України
Навесні Україна суттєво наростила інтенсивність ударів по російській паливній інфраструктурі, зокрема по балтійських портах Усть-Луга та Приморськ, через які проходить близько 40% морського експорту російської нафти, а також по НПЗ і танкерах, пов’язаних із «тіньовим флотом». За оцінками експертів, ця кампанія є безпрецедентною за масштабом: лише за березень 2026 року заявлено про 10 атак, удари в останній тиждень місяця коштували росії понад 500 млн доларів збитків для нафтобаз і близько 745 млн доларів недоотриманих експортних доходів компаній. Скорочення експорту через перебої в роботі портів і пошкодження сховищ підвищують витрати російських компаній, знижують надійність експортної системи та за умови тривалих збоїв можуть змусити росію скорочувати видобуток через обмежені потужності зберігання.
Серія українських ударів по ключових російських терміналах у Приморську та Усть-Лузі наприкінці березня призвела до різкого скорочення морського експорту нафти — до 2,32 млн барелів на добу (мінімум за понад рік), а також до зниження доходів більш ніж на 1 млрд доларів за тиждень через паузу у відвантаженнях і пошкодження інфраструктури. Середній рівень експорту за 4 тижні знизився менш суттєво — до 3,31 млн барелів на добу, що свідчить про часткову компенсацію втрат через інші канали. З іншого боку, через прив’язку російської системи оподаткування до видобутку й ринкових цін, а не до самого факту експорту, зростання світових цін на нафту може частково або навіть суттєво компенсувати втрати бюджету.
На початку квітня 2026 року українські удари по портовій інфраструктурі, нафтопроводах і НПЗ росії знизили експортні можливості приблизно на 1 млн барелів на добу (близько 20% загальної потужності). Оглядачі не виключали ризиків вимушеного скорочення видобутку через перевантаження трубопровідної системи та заповнення сховищ. Зокрема, пошкодження порту Усть-Луга призвело до зупинки відвантажень і обмеження прийому нафти в систему «Транснєфті».
При цьому, партнери України закликали обмежити удари по російській нафтовій інфраструктурі на тлі зростання світових цін на нафту. Це свідчить про напруженість між військовими цілями України та глобальними енергетичними інтересами союзників у цей момент часу.
Експорт нафти через порт Новоросійськ, один із ключових вузлів російської експортної інфраструктури (25- 35% загального експорту у мирний час) станом на квітень залишався обмеженим після українських ударів, які вивели з ладу два найбільші причали терміналу «Шесхаріс». Унаслідок цього відвантаження здійснювалися лише з менш потужних причалів, що обмежувало обсяги експорту, а за оцінками української сторони, сукупні втрати росії від скорочення поставок через уражені порти сягнули близько 1,7 млрд доларів.
Загалом у квітні Україна суттєво розширила масштаб далекобійних ударів: за місяць було уражено щонайменше 14 НПЗ, нафтових терміналів і об’єктів паливної логістики рф. Серед уражених НПЗ — «Башнефть-Новойл» в Уфі потужністю 7 млн тонн на рік, «ЛУКОЙЛ-Ніжегороднєфтєоргсінтез» у Кстово потужністю 17 млн тонн на рік, Туапсинський НПЗ потужністю 12 млн тонн на рік, Новокуйбишевський НПЗ потужністю 8,8 млн тонн на рік, Сизранський, Ярославський НПЗ потужністю 15 млн тонн на рік, «Орскнєфтєоргсінтез» потужністю 6,6 млн тонн на рік та «ЛУКОЙЛ-Пєрмьнєфтєоргсінтез потужністю 13 млн тонн на рік. У низці випадків повідомлялося про пошкодження критичних технологічних елементів, зокрема установок первинної переробки нафти, вакуумної дистиляції, гідроочищення та резервуарних парків, що може не лише спричиняти короткострокові пожежі, а й виводити з ладу окремі виробничі лінії.
Доля активів за кордоном
США продовжили дію санкційного винятку для закордонних активів «Лукойла», що дозволяє їх функціонування до 29 жовтня 2026 року, а також окремі операції з нафтопереробними активами, зокрема в Болгарії. Це свідчить про збереження обмеженої операційної діяльності компанії на міжнародних ринках попри санкції та підтверджує поступовий характер виходу росіян з іноземних активів. За даними Bloomberg, влада Гани розглядала можливість використання права першочергового викупу для придбання 38% частки «Лукойла» у морській ділянці Deepwater Tano Cape Three Points, який включає перспективний проєкт родовища Pecan. Потенційний продаж активу пов’язаний із домовленістю американської Carlyle Group щодо купівлі частини міжнародного портфеля «Лукойлу».
Сербська компанія NIS вкотре звернулася до США з проханням продовжити санкційний виняток для імпорту нафти після завершення дії попередньої ліцензії 17 квітня і отримала такий дозвіл ще на 60 днів. У червні NIS подала OFAC новий запит на продовження ліцензії, пославшись на просування переговорів щодо зміни структури власності, 16 червня черговий виняток надано – до 1 липня 2026 року, що дозволяє компанії й надалі імпортувати та переробляти нафту.
Ефективність санкцій проти російського газового сектору
За даними International Gas Union (IGU), у 2025 році росія вперше втратила статус найбільшого експортера трубопровідного газу у світі, поступившись Норвегії (103,5 проти 108,6 млрд кубометрів). IGU зазначає, що за останні 20 років обсяги російського експорту газу трубопроводами скоротилися більш ніж удвічі, головним чином через різке падіння поставок до Європи після 2022 року. На цьому тлі росія прискорює переорієнтацію на азійський ринок, насамперед Китай, що додатково посилює переговорні позиції Пекіна щодо можливих умов реалізації проєкту «Сила Сибіру-2». Розвиток глобальної LNG-інфраструктури, диверсифікація постачання та розширення спотової торгівлі дозволили країнам Європи, що залежали від імпорту газу, значною мірою адаптуватися після втрати російського ресурсу.
Експорт російського LNG у першому кварталі 2026 року зріс на 8,9% у річному вимірі до 8,6 млн тонн, при цьому поставки до Європи збільшилися на 17% — до 4,8 млн тонн, попри політику ЄС щодо поступової відмови від російського газу до 2027 року. Зростання забезпечувалося, зокрема, поставками з «Арктик СПГ 2» (близько 800 тис. тонн), хоча санкції США продовжують обмежувати розвиток проєкту. У квітні експорт зріс на 13,2% — до 2,92 млн тонн, в тому числі завдяки нарощуванню відвантажень з «Арктик СПГ-2» до близько 1 млн тонн. Експорт із проєкту «Ямал СПГ» скоротився на 1,5% — до 6,5 млн тонн, тоді як «Сахалін-2», орієнтований переважно на азійські ринки, збільшив поставки із 3,6 до 3,7 млн тонн. У травні завантаження на проєкті «Ямал СПГ» досягли найвищого рівня за останні 18 місяців. Попри набуття чинності 25 квітня 2026 року заборони ЄС на закупівлю російського LNG за короткостроковими контрактами, імпорт російського ресурсу до країн ЄС зріс ще на 4% у місячному вимірі, насамперед через збільшення закупівель Іспанією.
Загалом за даними, оприлюдненими Reuters, у період з 1 січня до 11 травня експорт російського LNG зріс на 12,3% у річному вимірі — до рекордних 13,4 млн тонн, що забезпечило рф найбільшу частку світового LNG експорту з 2022 року — 8,4% проти 7,7% роком раніше. Як зазначають автори статті, суттєву роль відіграло тимчасове пом’якшення санкцій США щодо російської нафти після початку кризи навколо Ірану та блокування Ормузької протоки, що дозволило російським компаніям активніше нарощувати поставки. Росія фактично стала одним із ключових факторів стабілізації світових енергетичних ринків на тлі різкого падіння поставок із Близького Сходу: зростання російського експорту LNG частково компенсувало скорочення з регіону (на 16,2 млн тонн) та сприяло стримуванню цін.
19 червня Єврокомісія додатково роз’яснила, що з набуттям чинності повної заборони на російський LNG у 2027 році компаніям, зареєстрованим у ЄС, буде заборонено не лише імпортувати, а й продавати чи здійснювати трейдинг російського LNG незалежно від кінцевого пункту призначення вантажу. Таким чином, європейські оператори не зможуть перенаправляти закуплений російський LNG до третіх країн, що суттєво звужує можливості обходу обмежень через перепродаж. Роз’яснення має особливе значення для компаній, які мають довгострокові контракти на закупівлю LNG із проєкту «Ямал СПГ», зокрема TotalEnergies, SEFE та Naturgy, які раніше розглядали можливість переорієнтації таких поставок на позаєвропейські ринки.
Підготовка та обговорення нових заходів
В ЄС тривали дискусії щодо доцільності повної відмови від російського газу. Зокрема, у квітні генеральний директор Eni Клаудіо Дексальці закликав переглянути плани поступової заборони імпорту, зазначивши, що заміщення близько 20 млрд м³ російського LNG залишається невизначеним. Додатковий тиск чинила ситуація на Близькому Сході, зокрема обмеження постачань через Ормузьку протоку, що ускладнювало наповнення газових сховищ і підтримувало високі ціни. Натомість ЄС готувався до ухвалення 20-го пакету санкцій проти росії з акцентом на посилення обмежень проти «тіньового флоту». За заявою канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, обговорювалися швидкі рішення для підвищення ефективності санкційного тиску.
23 квітня 2026 року ЄС офіційно ухвалив 20-й пакет санкцій, суттєво посиливши обмеження в енергетичному секторі. Пакет охоплює 36 нових рішень у нафтогазовій сфері — від видобутку й транспортування до переробки та експорту, включно із заходами проти «тіньового флоту» та його екосистеми. До санкційного списку додано ще 46 суден (загалом 632), запроваджено обов’язкову перевірку продажу танкерів, заборонено обслуговування російських LNG-танкерів і криголамів, а із січня 2027 року — надання послуг LNG терміналів російським компаніям. Окремо заборонено транзакції з портами Мурманськ і Туапсе, а також нафтовим терміналом Карімун в Індонезії, які використовувалися для обходу режиму граничних цін на російські нафту і нафтопродукти. До списків також включено сім НПЗ, дві нафтовидобувні компанії, структури «тіньового флоту» у третіх країнах та великого морського страховика, що свідчить про перехід ЄС до системного тиску не лише на експорт, а й на всю інфраструктуру його забезпечення. ЄС офіційно повідомив про приєднання України та низки партнерів — Албанії, Боснії і Герцеговини, Ісландії, Молдови, Чорногорії та Північної Македонії — до рішення щодо 20-го пакета. Швейцарія приєдналася до частини санкцій, доповнивши списки ще 115 фізичними та юридичними особами, пов’язаними із російським військово промисловим комплексом, енергетичним сектором та депортацією українських дітей. Окремо швейцарська влада посилила експортний контроль щодо 60 швейцарських та іноземних компаній з метою недопущення постачання критично важливих товарів для російської оборонної промисловості.
Міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна заявив, що Європа має використати політичні зміни в Угорщині для просування нових обмежень, зокрема в енергетичному секторі, а також для посилення підтримки України. За даними Politico, в рамках підготовки 21-го пакета санкцій Єврокомісія та низка держав членів ЄС розглядають нові заходи проти танкерів, що використовуються для обходу нафтових санкцій, а також можливе повернення до ідеї заборони на надання морських послуг російським суднам — ініціативи, яка раніше блокувалася Грецією та Мальтою. У Брюсселі вважають, що нинішній стан російської економіки є «найгіршим від початку війни», а посилення санкційного тиску може збільшити тиск на кремль у контексті можливих переговорів.
Інші рішення країн Заходу
США зняли санкції з трьох російських контейнеровозів – Fesco Moneron, Fesco Magadan і SV.NIKOLAY, які раніше були включені до санкційних списків через зв’язки з підсанкційними компаніями «ПСБ Лізинг» та «Альфа-Лізинг». Відповідне рішення опубліковано OFAC. Це свідчить про точкові коригування санкційної політики США щодо російських активів у сфері морських перевезень.
Велика Британія відклала повне запровадження заборони на імпорт дизельного пального та авіаційного пального, вироблених у третіх країнах із російської нафти, на тлі енергетичної кризи через перебої постачання через Ормузьку протоку. За даними BBC та Bloomberg, британський уряд вирішив поступово (phase in) вводити нові обмеження через ризики дефіциту пального та різкого зростання цін. Для цього було запроваджено механізм генеральної ліцензії без визначеного строку дії, що фактично дозволяє продовження імпорту дизельного та авіаційного пального, вироблених із російської нафти в Індії та Туреччині. Bloomberg зазначає, що Велика Британія є однією з найбільш залежних від імпорту країн у Європі: у квітні 2026 року внутрішнє виробництво покривало менш ніж третину попиту на авіаційне паливо та керосин, а запаси дизелю та авіапального наближалися до найнижчого рівня за три роки.
Водночас британська влада заперечувала, що йдеться про послаблення санкцій, наголошуючи, що це лише поетапне впровадження нових обмежень для уникнення дестабілізації енергетичного ринку. 12 червня британський уряд уточнив, що тимчасова ліцензія має перехідний характер і діятиме не довше ніж до 1 січня 2027 року, після чого набуде чинності повна заборона. Водночас допускається дострокове скасування винятку, необхідність його дії буде переглядатись що два тижні. Єврокомісар з економіки Валдіс Домбровскіс заявив, що це рішення стало «несподіванкою» для ЄС та не обговорювалося під час зустрічі міністрів фінансів «Групи семи» (G7). За його словами, союзники навпаки обговорювали необхідність збереження або посилення санкційного тиску на росію.
Висновки
У ІІ кварталі 2026 року ефективність санкцій проти російського енергетичного сектору дедалі більше залежала не лише від формального запровадження нових обмежень, а й від послідовності їх застосування, координації між союзниками та мінімізації санкційних винятків. Тимчасові санкційні послаблення США, зокрема окремі ліцензії OFAC і гуманітарні винятки, створили для росії короткострокове “вікно можливостей”, дозволивши росії частково зберегти експортні потоки, скористатися сприятливою ціновою кон’юнктурою та суттєво пом’якшити економічний ефект санкцій.
Українські далекобійні удари стали найбільш результативним інструментом безпосереднього впливу на функціонування російського нафтового сектору. На відміну від санкцій, їхній ефект безпосередньо обмежує фізичну спроможність росії видобувати, переробляти, транспортувати й експортувати енергоносії. Наприкінці кварталу цей вплив почав набувати системного характеру: зростання цін на пальне, дефіцит бензину, падіння
обсягів нафтопереробки, перебої у роботі ключових НПЗ та експортної інфраструктури свідчать про поступове накопичення економічних наслідків для росії.
Попри окремі періоди зростання експорту та доходів, вони були насамперед наслідком зовнішньої кон’юнктури, зокрема загострення ситуації на Близькому Сході, високих світових цін на нафту та тимчасових санкційних послаблень, а не ознакою відновлення стійкості російського енергетичного сектору. Водночас пошкодження експортної та переробної інфраструктури, а також зростання витрат на підтримку логістики й обходу санкцій звужують можливості росії конвертувати сприятливу цінову ситуацію у довгострокові макроекономічні переваги.
Водночас росія продовжує демонструвати високу здатність до адаптації через розширення використання «тіньового флоту», непрозорих логістичних схем, альтернативних механізмів страхування, фінансових розрахунків та залучення третіх країн до транспортування й переробки енергоносіїв. Ключові імпортери російської нафти в Азії, зокрема Китай, дедалі активніше адаптують власні механізми закупівель, що обмежує ефективність односторонніх санкцій та підвищує значення міжнародної координації санкційної політики.
Це свідчить, що подальша ефективність санкцій дедалі більше залежатиме від боротьби не лише з російськими компаніями, а й з інфраструктурою обходу санкцій — недоброчесними операторами суднових реєстрів, обхідними страховими механізмами, тіньовими посередниками та фінансовими сервісами.
Водночас санкційна політика партнерів України продовжує еволюціонувати від запровадження нових обмежень до посилення їх практичного виконання. ЄС продовжив секторальні економічні санкції проти росії вже на 12 місяців, активізувалося обговорення нових обмежень щодо енергетичного сектору, «тіньового флоту» нафтових і LNG-танкерів, дотичної фінансової інфраструктури, а окремі європейські держави перейшли до практики затримання, огляду та кримінального переслідування суден, що використовуються для обходу санкцій.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у рамках проєкту «Посилення стійкості енергетики України». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».