Правова база для розвитку водневої енергетики: міжнародний досвід та ситуація в Україні
У
Проаналізували забезпечення нормативно-правової бази та надали рекомендації.
Останнім часом тема використання водню набуває широкого розголосу не лише у представників енергетичного сектору, а й інших дотичних секторів, що борються за декарбонізацію.
У ЄС вважають, що оскільки водень є універсальним енергоресурсом, саме він може зіграти ключову роль на шляху до кліматичної нейтральності. З однієї сторони, водень може використовуватись як енергоносій або як сировина. З іншої – його можна застосовувати для сезонного зберігання енергії. Більше того, водень має великий потенціал для «важко декарбонізовуваних» та енергоємних промислових секторів, таких як металургія, або ж його можна використовувати як «зелене» паливо у транспортному секторі…
Для стейкхолдерів, зацікавлених в інвестуванні у водневі проєкти, надзвичайно важливо знати про застосовне правове поле, оскільки кожна стадія водневого проєкту підлягає різним нормативним вимогам, включаючи будівництво, виробництво, транспортування, зберігання та використання ресурсу. Більше того, в умовах світової конкуренції за капітал варто враховувати також фактор розміщення – у деяких країнах та регіонах існуючі правові режими добре адаптовані до водневої економіки. Інші ж потребуватимуть реформ, щоб полегшити розробку та використання водневих технологій.
Саме тому, важливим є детальний аналіз світових реформ законодавства, нормативних вимог та потенційних правових прогалин, що виникають та застосовуються до нових водневих проєктів.
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety.
Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».
