DiXi Group продовжує щоквартальний моніторинг і аналіз головних подій у сфері впровадження санкцій проти росії у секторі енергетики, що має на меті відстеження ефективності їх дії на стан економіки країни-агресора в цілому та впливу на енергетичну безпеку в Україні та світі.

Ефективність нафтових санкцій та їх наслідки для економіки та дипломатії рф

Вплив санкцій та нової політики США на експорт нафти

На початку квітня 2025 року США оголосили про введення 10% базового мита на весь імпорт і підвищених мит для десятків держав. Це спричинило різке падіння цін на нафту (Brent – до $74,5/бар.) та занепокоєння щодо спаду світової економіки. Хоча додаткові мита не поширилися на росію через незначні торговельні обсяги з США, ціни на російську нафту Urals знизилися до $53/бар. — мінімуму з 2023 року.

Попри падіння енергетичних доходів, кремль зберіг здатність фінансувати воєнні витрати за рахунок резервів та надходжень з неенергетичних секторів. Частка нафти й газу у бюджеті рф поступово зменшується: у 2024 році — 30%, у 2025 очікується 25%. Проте витрати на оборону залишаються пріоритетними — понад третина держбюджету. Мінфін рф підвищив прогноз дефіциту бюджету на 2025 рік до 1,7% ВВП, а доходи від нафтогазу скорочені на 24%. Прибуток нафтогазових компаній у І кварталі впав майже вдвічі.

Частка доходів від нафти і газу в бюджеті росії

Джерело: Bloomberg Economics

У квітні–травні 2025 року доходи від експорту нафти досягли мінімальних показників із 2023-го. Санкції ЄС і G7 посилили тиск на російську логістику та страхування, що призвело до зростання частки танкерів із західним страхуванням і проблем у «тіньовому флоті». Водночас українські атаки на НПЗ ще більше знизили експортні можливості. За даними CREA, у травні щомісячні доходи рф від експорту викопного палива зменшилися на 3% проти попереднього місяця, до €565 млн на добу.

ОПЕК+ у цей час послідовно нарощував видобуток, що також тиснуло на ціни. Через падіння цін гранична межа у $60/бар. фактично втратила сенс, і країни G7 почали обговорювати зниження ліміту до $45–50/бар. У ЄС розглядалися довгострокові кроки — від заборони короткострокових контрактів у 2025 році до повної відмови від імпорту російських енергоносіїв у 2027-му.

Наприкінці травня додатковим фактором цінової турбулентності стала операція Ізраїлю проти Ірану, що підняла ціну Brent на понад 10%. Однак після первинного стрибка ринок стабілізувався.

Ефективність санкцій проти «тіньового флоту»

Станом на травень 2025 року росія істотно наростила використання «тіньового флоту» для експорту нафти: 80,9% морських поставок здійснювалися суднами поза юрисдикцією та страховим контролем країн G7 (проти 64,1% у квітні). Водночас роль грецьких операторів знизилася до мінімуму за чотири місяці.

США посилюють тиск: у Конгресі зареєстровано законопроєкт про $150 млн для боротьби з «тіньовим флотом» та створення координаційного центру експортного контролю. Також продовжено надзвичайний стан, що гарантує дію санкцій щонайменше до квітня 2026 року.

Виявлені випадки зловживань: в Норвегії викрита фіктивна страхова компанія Romarine AS, яка покривала десятки танкерів рф, а в Балтійському морі естонський флот двічі зупиняв судна «тіньового флоту» (Kiwala та Jaguar), що йшли без належного прапора. Паралельно в Тихому океані сталися аварії з витоками нафти біля Камчатки та Сахаліну.

Попри санкції, рф знаходить винятки та схеми обходу: Японія продовжує імпорт Sakhalin Blend до 2026 року; Велика Британія у І кв. 2025 р. ввезла нафтопродуктів з Індії та Туреччини на £3 млрд, з яких майже половина вироблена з російської нафти. При цьому британські страхові та судноплавні компанії забезпечили значну частину транспортування російських енергоносіїв (оцінка CREA — £205,8 млрд, удвічі більше за військовий бюджет рф у 2024 р.).

Використання танкерів для перевезення російської нафти

Джерело: S&P Global Commodities at Sea

У травні санкційні порушення зафіксовані й у ланцюгах постачання до Індії: судна під обмеженнями США здійснювали перевантаження російської нафти у відкритому морі.

Ефективність санкцій проти російського газового сектору

Станом на весну 2025 року санкції обмежують розвиток російської газової галузі, хоча повністю її не зупиняють.

  • СПГ-сектор: після кількамісячної паузи відновлено роботу «Арктик СПГ-2», але брак танкерів для завантаження підтверджує дієвість обмежень. За п’ять місяців 2025 року експорт СПГ рф знизився на 3% — до 13,2 млн т. Водночас Москва декларує амбітні довгострокові плани (до 241 млрд м³ експорту СПГ у 2050 році та нові заводи), але ключові проєкти перебувають під санкціями, що ускладнює їхню реалізацію.

  • Європейський ринок: ЄС прискорює диверсифікацію. Іспанія наростила частку американського СПГ до 35% (замість 20% рік тому), тоді як російський СПГ скоротився до 13,3% (з 22,4%). У травні 2025-го Європа встановила рекорд імпорту СПГ — 12,8 млрд м³ (+38% р/р). СПГ став основним джерелом газу (38%), обігнавши норвезькі поставки (24,7%).

  • Трубопровідний газ: попри санкційний тиск, «Газпром» зберігає прибутковість ($14,76 млрд у 2024 році після збитків у 2023-му) завдяки постачанням через «Турецький потік». Болгарія отримує понад $300 млн щороку від транзиту до Сербії та Угорщини, що створює залежності, які суперечать цілям ЄС щодо повної відмови від російського газу до 2027 року.

  • Азійський вектор: рф активізує переговори з Китаєм («Сила Сибіру-2» на 50 млрд м³/рік) та залучає CNPC і CNOOC до СПГ-проєктів. Розширюється співпраця з Індонезією (Abadi LNG, ENI Indonesia Deepwater Development) та Мексикою (потенційні постачання СПГ і нафта).

СПГ-флот

Росія намагається зберегти можливості для експорту СПГ попри санкції. У квітні 2025 року чотири танкери «тіньового флоту» змінили прапор на російський і назви, що може свідчити про плани «Новатеку» відновити відвантаження з «Арктик СПГ-2». Ці судна побудувала Samsung Heavy Industries (SHI) для японської NYK, але після санкцій вони потрапили під контроль White Fox у Дубаї й у 2024 році були внесені до санкційного списку США. Якщо не буде вторинних обмежень, це може стимулювати РФ активізувати продажі, зокрема Китаю.

Паралельно SHI у червні 2025 року офіційно розірвала контракти з російською «Звєздою» на будівництво криголамних СПГ-танкерів через санкції та невиконання умов, і готується до судових позовів. Це загострює дефіцит потрібних суден для російських арктичних проєктів, де вже є серйозні затримки — зокрема із криголамом «Лідєр», запуск якого відклали щонайменше до 2030 року.

Водночас японська Mitsui O.S.K. аналізує ризики для трьох своїх танкерів, що продовжують працювати на маршрутах «Ямал СПГ» до Азії. Попри санкції, кілька підсанкційних суден уже отримали дозвіл на навігацію Північним морським шляхом у 2025–2026 роках, а до рейсів готується і потужний танкер Christophe de Margerie.

План ЄС щодо відмови від російських енергоресурсів

Станом на квітень чиновники ЄС не розглядали заборону на імпорт російського СПГ у майбутніх пакетах через опір деяких урядів і невизначеність щодо альтернативних джерел. Замість цього Єврокомісія заявила про намір розробити нову “дорожню карту”, щоб припинити залежність від російських енергоресурсів до 2027 року. План REPowerEU був представлений 5 травня 2025 року і визначає поступове виведення російських нафти, газу та ядерної енергії з ринків ЄС, яке відбуватиметься скоординованим і безпечним чином у міру просування енергетичного переходу.

У рамках пропозиції передбачається, що до кінця 2025 року країни ЄС підготують національні плани щодо поступового скорочення імпорту російського газу. Нові контракти на постачання російського газу, як трубопровідного, так і СПГ, будуть заборонені із 2026 року, а чинні спотові контракти припинять дію до кінця 2025 року. Очікується, що це дозволить скоротити імпорт російського газу на третину вже до кінця 2025 року, а до 2027 року планується його повне припинення. Ці наміри підкріплюються прогнозованим зростанням глобальних поставок СПГ на 200 млрд м³ до 2028 року, що значно перевищує поточний імпорт російського газу до ЄС.

Частка російського газу в імпорті ЄС у 2024 році становила 19%, прогноз на 2025 рік – 13%, натомість зростає роль США, які вже забезпечують 45% СПГ-поставок до ЄС, із потенційним подвоєнням до 2030 року. Зокрема, в Іспанії частка американського СПГ зросла до 35% у 2025 році, тоді як російський ресурс знизився до 13,3%. Паралельно Єврокомісія просуває заходи проти російського «тіньового флоту», а також готує обмеження щодо імпорту урану та інших ядерних матеріалів.

Експорт російського СПГ до ЄС

Джерело: Reuters

План підтримується кваліфікованою більшістю, що мінімізує ризик блокування, проте країни з високою залежністю від російського газу можуть просити винятків чи відстрочок. ЄС також планує дозволити компаніям розривати контракти з РФ без штрафів, посилаючись на форс-мажор.

Попри санкційну політику, ЄС досі витрачає на російські енергоресурси більше, ніж на допомогу Україні, а РФ залишається другим за величиною постачальником СПГ. Тільки в лютому 2025 року ЄС закупив російських газу, нафти та урану на суму понад 2 млрд дол. У 2024 році росія збільшила експорт СПГ на 4% — до 47,2 млрд кубометрів, у результаті вже поточного року росія стала другим за величиною постачальником СПГ до ЄС.

На тлі прагнення ЄС диверсифікувати постачання газу та припинити свою залежність від російських енергоносіїв до 2027 року, а також ширших зусиль щодо зміцнення енергетичної безпеки, країни Центральної та Південно-Східної Європи відіграватимуть дедалі більшу ключову роль у сприянні альтернативним потокам газу, йдеться у новому дослідженні Секретаріату Енергетичного співтовариства. Організація пропонує рішення для розкриття комерційної привабливості активації ключового регіонального коридору – використання Трансбалканського трубопроводу у реверсному режимі.

Нові енергетичні санкції

У межах нового пакета санкцій, оголошеного урядом Великої Британії у квітні 2025 року, особливу увагу приділено обмеженню доступу росії до технологій, які можуть бути використані для розвідки та експлуатації нових родовищ нафти й газу. Заборона експорту програмного забезпечення, здатного покращити пошук та оптимізувати видобуток енергоресурсів, має послабити енергетичний сектор рф.

9 травня 2025 року прем’єр-міністр Великої Британії оголосив про ще один масштабний пакет санкцій. Основним акцентом став “тіньовий флот”: під санкції потрапило більше 100 суден, які перевезли вантажів на суму понад 24 млрд дол. з початку 2024 року, а також фізичні особи, які ведуть бізнес у енергетичному бізнесі рф: Етібар Еюб, Тахір Гараєв, Ахмед Керімов, Анар Мадатлі, Талат Сафаров. До списку потрапили компанії BX ENERGY та NORD AXIS LTD і страхові компанії ROMARINE AS і “Согласіє”.

1 травня 2025 року указом Президента України введено в дію рішення РНБО щодо впровадження нових санкцій щодо низки російських об’єктів: ПАТ “Новатек” російського мільярдера Леоніда Міхельсона та його дочірніх компаній (“Новатек – Енерго”, “Новатек – Усть-Луга”, “Новатек – Таркосаленєфтєгаз”, “Новатек-Юрхаровнєфтєгаз”, “Новатек – Мурманськ”, “Обський газохімічний комплекс”, “Обський аміак”, “Новатек -Трансервіс”, “Арктік СПГ 1”, “Арктік СПГ 2”, “Арктік СПГ 3”, “Мурманськ СПГ”, “Ямал СПГ”, “Ямал Трейд Прайвет Лтд.”, “Арктіческая перевалка”, а також швейцарська Novatek Gas and Power GmbH та сінгапурська Novatek Gas & Power Asia Pte. Ltd.). Застосовано санкції до ПАТ “Новолипецький металургійний комбінат” російського бізнесмена Владіміра Лісіна, – це найбільше у Росії підприємство чорної металургії. Також під санкції потрапила низка інших заводів, комбінатів та “Російська спілка промисловців і підприємців”.

6 травня Єврокомісія запропонувала додати близько 60 осіб і 150 суден, пов’язаних з “тіньовим флотом” росії до наступного, 17-го пакету санкцій. Звільнення від санкцій щодо російського нафтогазового проєкту “Сахалін-2” буде продовжено до червня 2026 року через його важливість для Японії. Також ЄС розглядав можливість запровадження санкцій проти Litasco Middle East DMCC, торгового підрозділу російського ПАТ “Лукойл”, що базується в Дубаї (ОАЕ), та 5 найбільших російських страхових компаній. Фінляндія висунула пропозицію запровадити тарифи на весь імпорт з росії до ЄС.

20 травня 17-й пакет санкцій затверджено Радою ЄС. Він містить найбільшу кількість заходів проти “тіньового флоту”, а саме проти 189 суден із третіх країн, що довело загальну кількість підсанкційних суден до 342. Крім того, ЄС наклав індивідуальні санкції (заморожування активів і заборона на надання коштів), націлені на екосистему “тіньового флоту”, а саме на суб’єктів, які забезпечують його роботу. Ці заходи охоплюють судноплавні компанії, відповідальні за транспортування сирої нафти та нафтопродуктів і залучені до небезпечних дій у морі, включаючи організації з Об’єднаних Арабських Еміратів, Туреччини та Гонконгу. У списку також є один важливий страховик російського нафтоперевезення – “ВСК”. Також під санкціями опинилась одна з найбільших нафтових компаній рф “Сургутнефтегаз”, Eiger Shipping DMCC, – дубайське транспортне відділення російського нафтотрейдера Litasco (підрозділ “Лукойла”).

2 червня Швейцарія також ухвалила рішення про запровадження частини із 17-го пакету санкцій ЄС, а саме санкцій проти 189 суден “тіньового флоту” та розширила перелік підсанкційних товарів. Одночасно з ЄС Велика Британія також анонсувала 100 нових санкцій проти росії, в тому числі й енергетичних – на 18 суден “тіньового флоту”. Також у анонсі було зазначено, що Британія працює над зниженням граничної ціни на нафту рф. Документ про посилення санкцій був прийнятий 17 червня 2025 року.

16 червня 2025 року Австралія вперше впровадила санкції проти 60 суден “тіньового флоту”. 17 червня Канада також впровадила нові санкції проти енергетичного сектору рф, а саме енергетичної компанії “Сургутнєфтєгаз”, що дозволить обмежити її доступ до міжнародних фінансів та технологій, необхідних для розвідки, видобутку і транспортування енергоносіїв. Також до санкційного списку Канади внесено ще 201 судно, які використовуються для транспортування нафти та СПГ. 19 червня нові санкції проти росії впровадила Нова Зеландія, в тому числі проти 27 суден “тіньового флоту”.

27 червня 2025 року США впровадили тимчасове послаблення режиму санкцій. Тимчасово, до 19 грудня 2025 року, дозволяються транзакції, пов’язані з цивільною ядерною енергетикою, якщо вони стосуються проєктів, розпочатих до 21 листопада 2024 року. Це стосується транзакцій за участю таких великих російських банків як “Сбєрбанк”, “ВТБ”, “Газпромбанк”, “Альфа-Банк”, “Совкомбанк” тощо, а також Центрального банку рф, НКЦ, та інших пов’язаних структур.

Висновки

  • ЄС, Велика Британія, Канада, Австралія, Нова Зеландія та Україна запровадили низку нових санкцій проти російських енергетичних компаній і суден “тіньового флоту”, а також обмеження на технології для енергетичного сектору.
  • Загалом економіка рф потерпала від падіння доходів від викопного палива та падіння прибутковості нафтопереробних заводів. На стан російської економіки вплинуло падіння світових цін на нафту, зміцнення рубля та посилення санкцій. За 2-й квартал 2025 року частка енергетичних доходів у бюджеті рф зменшилася до 25%, однак режим все ще зберігає здатність фінансувати війну за рахунок резервів, девальвації рубля та зростання доходів з неенергетичних секторів.
  • Падіння цін на нафту дозволила росії у квітні транспортувати більше нафти на танкерах, що належать або застраховані західними компаніями, а отже менше користуватися послугами “тіньового флоту”. Ситуація змінилася на протилежний вектор вже у травні.
  • Водночас, зміна позиції США спричинила послаблення у режимі контролю за дотриманням санкцій та більш активному використанню підсанкційних суден, які раніше перебували у простої. Також відновилося постачання нафти до Індії та Китаю, яке переживало спад після потужних санкцій США у січні 2025 року.
  • Важливою подією стало оприлюднення ЄС “дорожньої карти” для припинення залежності від російських енергоресурсів до 2027 року. Єврокомісія активно працює над юридичною базою для успішного досягнення цієї мети.
  • Частка російського СПГ на європейському та, зокрема, іспанському ринках суттєво скоротилася на користь ресурсу США, що свідчить про поступове витіснення росії з енергетичного ринку ЄС.
  • Водночас, з’явилися ознаки поступового відновлення виробництва СПГ та підготовки його подальшого транспортування з підсанкційного проєкту “Арктик СПГ-2”, а “Газпром” відповідно до звіту за 2024 рік демонстрував фінансове відновлення завдяки доходам від неєвропейських ринків і фінансових операцій.
  • Росія намагається розширити географію експорту СПГ і нафти, зокрема через співпрацю з Індонезією та Мексикою, однак стикається з конкуренцією та ризиками, пов’язаними з пріоритетом внутрішнього споживання газу в країнах-партнерах.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у рамках проєкту «Покращення енергетичної безпеки завтрашнього дня». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Повернутися до розділу "Аналітика"