DiXi Group продовжує щоквартальний моніторинг і аналіз головних подій у сфері  впровадження санкцій проти росії у секторі енергетики, що має на меті відстеження  ефективності їх дії на стан економіки країни-агресора в цілому та впливу на енергетичну  безпеку в Україні та світі.

Ефективність нафтових санкцій та їх наслідки для рф Санкції США проти «Роснєфті» та «Лукойлу» 

У жовтні 2025 року адміністрація США перейшла до прямого посилення санкційного тиску на російський енергетичний сектор. Важливо, що упродовж першої половини місяця в Сенаті США було призупинено розгляд законопроєкту про жорсткі вторинні санкції, які передбачать можливість запровадження високих торгівельних тарифів щодо країн-імпортерів російської нафти й газу, та санкцій проти іноземних компаній, що підтримують російське енерговиробництво. Ініціатива, яку координував сенатор Ліндсі Грем у взаємодії з Білим домом, була поставлена «на паузу» через очікування результатів потенційної зустрічі президента США Дональда Трампа з російським диктатором Владіміром Путіним. Збереження Кремлем жорсткої позиції щодо врегулювання війни проти України стали каталізатором переходу до більш рішучих дій з боку США.

22 жовтня 2025 року Міністерство фінансів США оголосило про запровадження санкцій проти двох найбільших російських нафтових компаній — ПАТ «Нафтова компанія “Роснєфть”» та ПАТ «Нафтова компанія “Лукойл”», включно з широким переліком їхніх дочірніх й афілійованих структур. Санкції передбачають повне блокування активів зазначених компаній та будь-яких юридичних осіб, що на 50% і більше належать підсанкційним структурам, у разі їх перебування у юрисдикції США або під контролем осіб США. Усі такі активи підлягають обов’язковому декларуванню до OFAC, а будь-які транзакції з ними заборонені, якщо не передбачені спеціальними ліцензіями.

Запроваджені обмеження мали негайний ринковий ефект. Наприкінці жовтня нафтові котирування різко зросли: ціна Brent піднялася на 4,9% до 64,35 дол. за барель, а WTI — до 59,92 дол. за барель. Поруч із спекуляціями навколо можливих перебоїв у постачанні з боку рф як одного з ключових виробників ОПЕК+, це зростання підтримувалося також скороченням запасів нафти і нафтопродуктів у США. Хедж-фонди суттєво скоротили короткі позиції по Brent — на рекордні 62 тис. контрактів, що відображало різку зміну ринкових настроїв. Водночас уже за кілька днів ціни стабілізувалися, оскільки ринок почав оцінювати реальні масштаби впливу санкцій на фізичні потоки.

Подальший ефект проявився у сфері міжнародних операцій і корпоративної структури російських компаній. «Лукойл», як найбільш міжнародно диверсифікований російський нафтовий виробник, оголосив про намір продати свої закордонні активи та розпочав переговори з потенційними покупцями за наявності ліцензій OFAC. До санкцій міжнародні активи компанії, за оцінками аналітиків, становили до чверті її ринкової капіталізації, а міжнародний торговий бізнес відігравав ключову роль у генерації валютної виручки. Однак спроба продажу активів швейцарському трейдеру Gunvor Group зірвалася після того, як Міністерство фінансів США публічно відмовило у видачі ліцензії, що різко підвищило регуляторні ризики для будь-яких подібних угод.


Джерело: Bloomberg

19 пакет санкцій ЄС: посилення тиску 

Наприкінці 2025 року санкційна політика ЄС перейшла від поступового “нашарування” обмежень до спроби формалізувати довгострокову відмову від російських енергоносіїв через поетапні, юридично обов’язкові заходи. Символічним маркером цієї зміни стала заява президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн на неформальному саміті в Копенгагені 1 жовтня про намір ЄС сфокусувати наступний пакет санкцій на трьох опорах російської стійкості: енергетиці, фінансових послугах та торгівлі. У практичному вимірі це означало рух від “тимчасових” санкційних рішень до інтеграції енергетичних обмежень у регуляторні рамки ЄС.

Паралельно ЄС почав долати внутрішні політичні бар’єри щодо повної відмови від російських енергоносіїв, переводячи ключові рішення у площину механізмів, де не потрібна одностайність, а достатньо кваліфікованої більшості. Це мало критичне значення з огляду на послідовну опозицію Угорщини та Словаччини, які продовжували імпорт через трубопровідні маршрути та блокували санкційні ініціативи, що потребують консенсусу. Саме тому в політичній дискусії дедалі виразніше простежувалася лінія: “санкції” як інструмент (із правом вето) поступово доповнюються “торговельними/регуляторними заходами” як легітимною траєкторією до тієї самої мети.

На тлі посилення обмежень імпорт дизельного та авіаційного пального до ЄС в жовтні 2025 року досяг рекордних рівнів, оскільки трейдери готувалися до зими та можливих перебоїв у постачанні пального, виробленого з російської нафти. Дані Bloomberg свідчать про активне надходження нафтопродуктів до ЄС з Індії, Саудівської Аравії та США. Аналітики очікували, що ринок поступово стабілізується завдяки переорієнтації потоків і зростанню виробництва в інших регіонах, тоді як російське дизельне пальне дедалі частіше переправлятиметься до Китаю або на тіньові ринки.


Джерело: Bloomberg

Інші рішення країн Заходу

Поза межами ЄС санкційний ландшафт також еволюціонував через узгоджувальні рішення партнерів, які посилювали тиск на логістику й сервісні компоненти енергетичної торгівлі росії. 

Швейцарія приєдналася до 19-го пакету санкцій ЄС 12 грудня 2025 року.

Великобританія 15 жовтня 2025 року повідомила про впровадження нових 90 санкцій, які спрямовані проти «Роснєфті» та «Лукойлу». Також під обмеження потрапили чотири нафтові термінали в Китаї (у т.ч. Бейхай, який приймав російський газ із “Арктик СПГ-2”), 44 танкери «тіньового флоту» та індійська Nayara Energy Limited, яка лише у 2024 році імпортувала 100 млн барелів російської нафти на суму понад 5 млрд дол.

22 жовтня Великобританія видала спеціальну ліцензію до березня 2026 року, яка дозволяє співпрацю з двома німецькими дочірніми компаніями «Роснєфті» – Rosneft Deutschland GmbH та RN Refining & Marketing GmbH, що перебуває під санкціями, оскільки вони перебувають під управлінням німецького уряду.

В інструкціях для логістики та судноплавства, опублікованому урядом Великої Британії, викладено рекомендації щодо протидії обходу санкцій, накладених на рф. Документ містить:

  • ключові заходи для проведення належної перевірки клієнтів і вантажів (know-your-customer та know-your-cargo) у морській та вантажно-логістичній сфері;
  • ознаки ризику (red flags) можливого обходу санкцій — наприклад, зміна маршруту, використання анонімних відправлень (blind shipments), нетипові супровідні документи;
  • заходи для поштових і кур’єрських операторів, які можуть бути використані як ланка для контрабанди санкційних товарів;
  • інформацію про заборонені до ввезення товари з росії;
  • процедури повідомлення про порушення санкційного режиму, включно з відповідальністю митниці (HMRC) і Офісу з реалізації санкцій (OTSI).

Експорт російської нафти: загальна динаміка

За підсумками вересня 2025 року доходи росії від експорту сирої нафти та нафтопродуктів продовжили знижуватися – до 13,35 млрд дол. проти 13,58 млрд дол. у серпні, що відображає поєднання цінового тиску, санкційних обмежень і наслідків українських ударів по нафтопереробній інфраструктурі. За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), експорт нафтопродуктів у цей період впав до 2,4 млн барелів на добу, що стало найнижчим показником за десятиліття.

Попри те, що загальний обсяг нафтового експорту зріс до близько 7,4 млн барелів на добу за рахунок збільшення поставок сирої нафти, структура експорту залишалася несприятливою в частині доходів. Скорочення експорту в грошовому вимірі було зумовлене передусім падінням поставок газойлю та мазуту; МЕА також фіксувало зниження експорту на окремих напрямках, зокрема до Саудівської Аравії, що свідчить про звуження доступних ринків збуту.

На початок жовтня морський експорт російської сирої нафти залишався поблизу 16-місячного максимуму, в середньому 3,57 млн барелів на добу, за даними Bloomberg. Зростання експорту було зумовлене насамперед українськими ударами по НПЗ, які знизили обсяги переробки нижче 5 млн барелів на добу — до мінімального рівня з квітня 2022 року — та змусили перенаправляти частину нафти на експорт. Водночас можливості російських портів залишалися майже вичерпаними, зокрема в Приморську та Новоросійську, що обмежувало подальше нарощування поставок.

У листопаді 2025 року негативна динаміка експортних доходів зберігалася, попри відносно високі фізичні обсяги поставок (видобуток нафти зріс до близько 9,38 млн барелів на добу). За оцінками CREA, доходи росії від експорту викопного палива скоротилися ще на 1% порівняно з жовтнем до близько 489 млн євро на добу, що стало найнижчим рівнем з початку повномасштабного вторгнення. Це підтверджувало тенденцію, за якої зростання або стабілізація обсягів експорту не трансформуються у відповідні бюджетні надходження. Структура морського експорту нафти у листопаді свідчила про подальше посилення залежності росії від механізмів обходу санкцій. 65% поставок здійснювалися із залученням підсанкційних «тіньових» танкерів, ще 27% — через флот країн G7+, тоді як частка несанкціонованих «тіньових» суден становила близько 7%. Паралельно зберігалася роль третіх країн у переробці російської нафти: шість НПЗ в Індії та Туреччині експортували нафтопродукти на суму близько 807 млн євро, з яких продуктів на суму 301 млн євро було вироблено з російської сировини. Імпорт російської нафти Індією зріс на 4%, до найвищого рівня за п’ять місяців, при цьому державні НПЗ збільшили закупівлі на 22%.

У грудні 2025 року тиск на російський нафтовий експорт суттєво посилився, що проявилося як у фізичних обсягах поставок, так і у вартісних показниках. Станом на середину місяця середньодобовий морський експорт нафти скоротився приблизно до 3 млн барелів на добу, що стало одним із найнижчих рівнів за весь 2025 рік. Одночасно різко зросли обсяги нафти, що перебували в морі – тобто у танкерах в якості плавучих баз зберігання: з кінця серпня вони збільшилися приблизно на 40% і перевищили 170 млн барелів, що свідчило про логістичні збої та обмежений попит.


Джерело: Bloomberg

«Тіньовий флот»: зростання ризиків, втрат і операційної нестабільності

15 грудня 2025 року Рада ЄС запровадила санкції проти п’яти осіб та чотирьох організацій, відповідальних за підтримку «тіньового флоту». Фізичні особи, що входять до списку, є бізнесменами, пов’язаними прямо чи опосередковано з великими російськими нафтокомпаніями «Роснєфть» та «Лукойл». Крім того, вони контролюють судна, що перевозять сиру нафту або нафтопродукти, що походять або експортуються з росії, приховуючи фактичне походження, водночас практикуючи незаконну та високоризикову практику судноплавства. Санкції торкнулися зокрема пакистанського трейдера Муртази Лахані та азербайджанського бізнесмена Етібара Ейюба.

18 грудня Рада ЄС запровадила обмежувальні заходи проти 41 суден «тіньового флоту», яким заборонено доступ до портів та надання послуг, пов’язаних з морськими перевезеннями. Мета –блокувати танкери, які обходять режим граничної ціни на нафту, підтримують енергетичний сектор рф, перевозять військове обладнання або викрадене українське зерно та культурні цінності.

Європейські країни почали активніше застосовувати контрольні та примусові механізми щодо підсанкційних суден. Показовим став інцидент із танкером Boracay (раніше Pushpa/Kiwala), який перебував під санкціями ЄС та ВеликобБританії і був затриманий через відсутність чинного прапора та невиконання вимог судноплавства. Судно супроводжувалося французькими ВМС у Ла-Манші, а розслідування тривало одразу в кількох юрисдикціях. Подібні кейси свідчать про перехід від формального до практичного нагляду за переміщенням «тіньового флоту» в європейських водах.

Ефективність санкцій проти російського газового сектору

Прийнятий 23 жовтня 2025 року 19-й пакет санкцій ЄС включає, серед іншого, заборону імпорту російського скрапленого природного газу (СПГ) із 1 січня 2027 року для довгострокових контрактів та протягом шести місяців після набуття чинності санкцій (тобто із 25 квітня 2026 року) – для короткострокових контрактів.

За оцінками медіа, дискусія навколо обмежень на російський СПГ виявила ключову проблему імплементації: навіть за політичної підтримки відмови, лишалося відкритим питання перевірки походження вантажів і моделі контролю — до прибуття в порти ЄС або вже після розвантаження. Для низки країн (зокрема Франції та Італії) принциповим було не лише прийняту заборону, а гарантувати її виконання, щоб уникнути повторення ситуацій, коли юридична невизначеність дозволяла продовжувати чинні комерційні контракти й фактичні поставки. Цей же контекст пояснює, чому частина держав-членів ЄС демонструвала підтримку стратегічній меті, але наполягала на процедурній гнучкості, аби мінімізувати цінові шоки та ризики дефіциту.

При цьому зберігалася фундаментальна суперечність: попри значне скорочення закупівель із 2022 року, частина імпорту із росії утримувалася завдяки довгостроковим контрактам і перетоках всередині ЄС, що робило реальну відмову від російського газу залежною від юридичних механізмів розірвання/форс-мажору та від спроможності ЄС забезпечити заміщення обсягів. У цій площині окремі оператори (зокрема в Іспанії) публічно сигналізували про технічну готовність працювати без російського СПГ у разі, якщо заборона буде закріплена на рівні ЄС та підкріплена системами верифікації походження вантажів. Як спрацює режим нових санкцій – покаже час.

Попри масштабні західні санкції, росія зберігає обмежену, але функціональну спроможність експорту природного газу, насамперед у формі СПГ, переорієнтовуючи потоки з Європи на азійські ринки. Ключовим елементом цієї стратегії стала КНР, яка приймає санкційно ризикові вантажі та використовує щедрі знижки для оптимізації власного енергетичного балансу.

Проєкт «Арктик СПГ-2», попри обмеження США та ЄС, здійснює експорт із 2024 року. До жовтня 2025 року було зафіксовано щонайменше десять відвантажень, що надходили до російських перевалочних баз і китайського СПГ-терміналу Бейхай.


Джерело: Bloomberg 

Висновки

  • У четвертому кварталі 2025 року санкції проти російського енергосектору посилились, набуваючи ознак системного впливу на всю експортну модель країни-агресора. Зокрема, попри збереження (а в окремі періоди – і збільшення) фізичних обсягів експорту енергоносіїв, москва дедалі більше стикається з фінансовою, логістичною та операційною нестабільністю, що підриває довгострокову стійкість її енергетичної стратегії.
  • Прямі санкції США проти найбільших російських нафтових компаній — «Роснєфті» та «Лукойлу» — стали поворотним моментом. Ці заходи вперше системно обмежили міжнародну операційну спроможність російських корпорацій, призвели до їхньої фінансової ізоляції, примусили до виходу із закордонних активів та посилили залежність росії від непрозорих схем експорту.
  • Хоча росія зберігає можливість експортувати значні обсяги сирої нафти, розрив між фізичними поставками та реальними доходами поглиблюється через зростання знижок на російську нафту, логістичні обмеження та звуження кола покупців. Це знижує фіскальну ефективність нафтового експорту як провідного джерела бюджетних надходжень.
  • Азійські країни, особливо КНР та Індія, залишаються ключовими покупцями російських енергоносіїв, однак їхня поведінка змінюється під впливом санкційного тиску. Якщо Китай використовує залежність росії для отримання максимальних знижок і диктування умов, то Індія балансує між економічною вигодою та зростаючими санкційними ризиками, поступово диверсифікуючи джерела постачань.
  • «Тіньовий флот», який довгий час був для москви відносно дешевим і стабільним механізмом обходу санкцій, втрачає ефективність. Посилення санкційного тиску, операційні збої, безпекові інциденти та різке зростання фрахтових ставок створюють додаткові вузькі місця для російського нафтового експорту.
  • Європейський Союз рухається до юридично зобов’язуючої відмови від російських енергоносіїв, переводячи санкційні рішення у площину регуляторних механізмів, які не потребують одностайності. У такий спосіб, зокрема, було прийнято рішення про поступову повну відмову від імпорту російського СПГ.
  • У газовому секторі санкції не припинили експорт повністю, але різко обмежили можливості його масштабування. Концентрація експорту СПГ на китайському напрямку за значних знижок підриває інвестиційну модель галузі, тоді як трубопровідні проєкти стикаються із багаторічними затримками та невизначеними комерційними умовами.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у рамках проєкту «Покращення енергетичної безпеки завтрашнього дня». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Повернутися до розділу "Аналітика"