Зважаючи на те, що у більшості країн природні, зокрема енергетичні ресурси належать саме громадянам, вони мають право знати умови, на яких уряд надає компаніям право їх використовувати. У випадку, якщо громадяни не мають доступу до контрактів, вони не можуть прослідкувати виконання інвестиційних та інших зобовʼязань з боку інвестора, встановити факти можливого порушення цих зобовʼязань.
На даний час 25 країн світу вже встигли реалізувати цю частину Стандарту ІПВГ та відкрити контракти. У кожної із них є своє законодавче підґрунтя для публікації угод. Наприклад, у Нігерії та Філіппінах це прописано у конституції, тоді як у Республіці Конго і Танзанії регулюється
.
