Розвиток ринку біометану в Україні допоможе реалізувати пріоритети енергетичної політики
З початку війни політика України в енергетичному секторі була переважно сконцентрована на пристосуванні галузі до функціонування в умовах війни. В цьому контексті значно вирізняються останні рішення щодо розвитку ринку біометану, які були прийняті “на перспективу”.
Перше з них – проєкт змін до кодексів газотранспортної системи (ГТС) та газорозподільних мереж (ГРМ), якими встановлюється менш строгі вимоги до вмісту кисню в природному газі, який подається в мережі: для газорозподільних мереж мольна частка може становити до 1%, для ГТС – до 0,2%. На це рішення давно очікували потенційні інвестори в біометанові проекти.
Друге рішення – ухвалення Порядку функціонування реєстру біометану, який відкриває можливості для торгівлі біометаном з надійним підтвердженням його походження через систему створення, передачі, розподілу та анулювання відповідних гарантій та сертифікатів, а також через проведення аудитів об’єктів з виробництва біометану.
За даними Держстату, обсяг виробництва біогазів в Україні в 2020 році становив 3 852 тераджоулів, що еквівалентно близько 104 млн куб. м газу, або 0,4% кінцевого споживання “блакитного палива”. Очевидно, уряд планує в майбутньому наростити ці обсяги, в тому числі за рахунок виробництва біометану. Так, проєктом Національного плану дій з розвитку відновлюваної енергетики передбачено, що до 2030 року з використанням біометану вироблятиметься 500 ГВт-год електроенергії; в транспортній сфері використання біометану має становити 6 тис. т н.е. При порівнянні цих показників із загальними обсягами відповідних ринків виявиться, що цілі досить скромні: за умови виконання Плану дій, “біометанова” генерація становитиме лише 0,3% від сукупного виробництва електроенергії та 0,09% сукупного використання енергії в автомобільному транспорті. Разом з тим, уряд може переглянути свої амбіції в сторону збільшення, адже розвиток біометанової галузі допоможе реалізувати інтереси енергетичного сектору, які можуть здаватись взаємовиключними.
З одного боку, біометан – це відновлюваний газ, виробництво якого за певними технологіями дозволяє досягти навіть від’ємних викидів парникових газів. Він здатний замістити частину викопного палива, яке зараз споживається для виробництва електроенергії та в транспортному секторі. Таким чином, біометан може стати частиною стратегії України зі скорочення вуглецевого сліду у фарватері Європейського зеленого курсу (ЄЗК).
З іншого боку, виробництво біометану – це зміцнення енергетичної безпеки, адже дозволяє скоротити залежність від зовнішніх поставок природного газу. За оцінками Біоенергетичної асоціації України, реальним є заміщення до 10 млрд кубометрів природного газу через виробництво біометану, що фактично відповідає обсягу імпорту у довоєнному газовому балансі.
Врешті-решт, біометан в майбутньому може стати фактором тіснішої співпраці України та ЄС в енергетичному секторі. З повномасштабною агресією росії та поступовою відмовою від російських енергоносіїв, ЄС в межах плану RePowerEU переглянув власні цільові показники щодо виробництва біометану в 2030 році із 17 до 35 млрд куб. м. Більше того, у Плані дій з біометану, який є однією з ініціатив в межах RePowerEU, передбачено не тільки виробництво, але й імпорт біометану. Поточна редакція Директиви ЄС з підтримки відновлюваної енергетики поки що передбачає спільні проекти у ВДЕ лише в межах Європейського Союзу. Новий же План дій з біометану пропонує тіснішу співпрацю з Договірними Сторонами Енергетичного Співтовариства, в тому числі через спільні проєкти. Особливе значення надається Україні, співробітництво з якою пропонується розгортати через Партнерство з відновлювальних газів Україна-ЄС (the EU-Ukraine renewable gases partnership).
Таким чином, пріоритезуючи виробництво біометану, Україна має можливість задовольнити кілька ключових інтересів власної енергетичної політики. Так, біометан в нашій країні майже не виробляється, а для транскордонної торгівлі біометаном потрібні не тільки наявність достатнього ресурсу а й уніфікація умов його транспортування, адже зараз в різних країнах ЄС вони різняться. Водночас, великий агропромисловий сектор дає Україні значні перспективи, які, враховуючи поточний стан справ на енергетичних ринках, наша країна не має права не використати.
Андрій Урста, аналітик DiXi Group, експерт проєкту «Інтеграція сталого розвитку в Україні відповідно до Європейського зеленого курсу»
Публікація підготовлена за фінансової допомоги Європейського Союзу у межах проєкту «Інтеграція сталого розвитку в Україні відповідно до Європейського зеленого курсу». Проект реалізується консорціумом громадських організацій: “DiXi Group” (координатор), Ресурсно-аналітичний центр «Суспільство і довкілля», Асоціація “Енергоефективні міста України”, “Українська академія лідерства”, “Жіночий енергетичний клуб України”, “ДЗИГА”, “ПЛАТО”.
Її зміст є виключною відповідальністю ГО “ДІКСІ ГРУП” і за жодних обставин зміст не може вважатися таким, що відображає позицію Європейського Союзу.
