Між виживанням і сталим розвитком: який досвід «зеленого» відновлення може взяти Україна
Україна продовжує здійснювати героїчний супротив силам противника, і в той же час відновлення економіки стоїть на порядку денному не лише уряду, громадянського суспільства, бізнесу України, а й світових організацій, міжнародних донорів та іноземних інвесторів, які надають фінансову допомогу, створюють ініціативи та приймають рішення.
Одне із питань, яке все більше обговорюється, – чи буде це відновлення «зеленим». Існує ризик того, що «стратегія виживання» буде превалювати над «зеленими» принципами відновлення та елементами захисту довкілля, принаймні у перші роки.
І це проблема не лише України. Як
Зокрема, за досвідом Польщі щодо відбудови Варшави, ще до закінчення війни потрібно вести напрацювання змін до генеральних планів міст, що зазнали значних руйнувань. Це дозволить без відтермінування затвердити їх та приступити до процесу відновлення на практиці. Також, важливо надати організаціям громадянського суспільства роль «незаангажованого експерта», який міг би здійснити критичну оцінку поданих проєктних пропозицій (у т.ч. наскільки ті враховують принципи «зеленого» відновлення, правила і стандарти ЄС), надати обґрунтовані пропозиції на доповнення або зміну передбачених проєктів.
Цікавим також для України є кейс відновлення Боснії та Герцеговини, де великого значення у швидкій та успішній реконструкції стали мобілізовані обсяги міжнародного фінансування. Для України теж було б важливим при початку реконструкції передбачити механізм координації міжнародної допомоги та управління проєктами, сфокусуватися на залученні фінансування переважно у формі грантів, особливо якщо мова про базову інфраструктуру. А у зв’язку з набуттям Україною статусу кандидата на членство в ЄС, варто відслідковувати програми та можливості фінансування ЄС, якими зможе скористатись Україна.
Більше того, у контексті залучення міжнародної технічної допомоги, Україна могла б скористатись вже доступними ініціативами, зокрема програмою «Зелені міста» (Green Cities), учасниками якої вже є 7 міст, у тому числі Київ, Харків, Кривий Ріг, Дніпро та Маріуполь, які вже зазнали значних руйнувань. Доцільно розглядати розширення сфери дії програми на питання «зеленого» відновлення, та долучення до неї нових міст. Це б могло стати предметом найближчих переговорів із ЄБРР.
Україна також може перенести досвід інших країн із «зеленого» відновлення у рамках реалізації вже існуючих національних ініціатив. Зокрема, у рамках ініціативи «Зелена країна» можна було б передбачити відновлення деградованих земель, лісів, природних екосистем після очищення від мін та боєприпасів. Подібний досвід мають окремі aфриканські країни (ініціатива Великої “зеленої” стіни) та Ініціатива мирних лісів, які бореться із проблемами вирубки лісів та експлуатації природних ресурсів внаслідок збройних конфліктів.
Також, у зв’язку ці значними руйнуваннями об’єктів енергетики, зокрема нафтобаз та інших промислових майданчиків, можна розглянути можливість використання процесу біоремедіації з використанням природних бактерій з ґрунтів для розщеплення нафти та очищення забрудненої землі, як це робили свого часу в Іраку.
Як бачимо, природоорієнтованих рішень є чимало. Втім важливим є їх застосування на практиці, щоб відродження базової інфраструктури відбувалось із одночасним збереженням довкілля.
Більше про міжнародний досвід та кейси «зеленого» відновлення можна дізнатися у
Альона Корогод,
аналітик DiXi Group, експерт проєкту “Підтримка декарбонізації економіки України через розробку нових моделей фінансування за рахунок використання боргових зобов’язань”
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” у рамках проєкту “Підтримка декарбонізації економіки України через розробку нових моделей фінансування за рахунок використання боргових зобов’язань”. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”.
