“Перший аукціон з продажу російського газу для європейських споживачів – це ніяк не нова політика “Газпрому”, а лише спроба підіграти на старій політиці. Адже росіяни сподівалися не на нижчі ціни, як це водиться на європейських ринках, а навпаки – вищі.
Як правило, ціни на біржових торгах (з коротким періодом поставки) і спотових майданчиках нижчі за ті, що зафіксовані у довгострокових контрактах. Більш того, вони розраховуються за іншими принципами.
Натомість “Газпром” вирішив схитрувати. По-перше, виставлені 3,2 млрд. кубометрів пропонувалися з поставкою не у наступний місяць, а впродовж всього зимового сезону. Адже з такими “ф’ючерсами” можна розраховувати на вищу ціну.
По-друге, ці поставки не заміняли, а лише доповнювали ті, що відбудуться в рамках довгострокових контрактів. Тобто “Газпром” відразу розраховував на те, що таким чином європейські споживачі страхуватимуть ризики від холодної зими та стрибків споживання, а отже будуть готові заплатити більше.
По-третє, росіяни використали гібридну формулу розрахунку стартової ціни, що базувалася на комбінації прив’язки до котирувань нафтопродуктів та спот-ціни на європейських газових хабах.
Разом з тим, такий підхід виявився невиправданим. Перший день торгів завершився взагалі без угод, загалом “Газпрому” вдалося реалізувати лише третину із заявлених обсягів. Як виявилося, попит на дорогий російський газ дуже обмежений, особливо на фоні прогнозів подальшого падіння цін за двогостроковими контрактами.
Більшість європейських газових компаній підготувалися до зимового сезону і не потребують додаткової страховки, тим більше від “Газпрому”. Спроби останнього маніпулювати європейськими механізмами торгівлі газом провалилися: спрацював елементарний ринковий механізм.”
