Фінансова «реанімація» ТКЕ має йти далі вирішення старих боргів
20 травня втратило чинність положення про покладення спеціальних обов’язків (ПСО) на ринку газу. Це черговий крок до формування ринків газу та теплопостачання в Україні за європейськими правилами. Але фактично підприємства комунальної теплоенергетики (ТКЕ), а також ОСББ й інші управителі багатоквартирних будинків залишилися без гарантованого постачальника, яким виступав «Нафтогаз». Тепер їм потрібно самостійно шукати постачальників газу, як це відбувається у секторі побутового споживання.
Формально ТКЕ зможуть вільно обирати собі постачальника газу, обираючи найкращі комерційні пропозиції. Проте, на практиці у тепловиків виникатимуть проблеми через процедурні обмеження за наявності боргів. Чинні правила постачання газу забороняють непобутовим споживачам змінювати постачальника за наявності простроченої заборгованості перед попереднім. 26 травня НКРЕКП затвердила зміни до правил постачання, дозволивши споживачам-боржникам переходити до іншого постачальника за письмової згоди попереднього. Проте, новий постачальник може відмовити у переході з огляду на фінансову нестабільність такого споживача.
Закінчення дії ПСО оголило велику кількість проблем галузі теплопостачання, які не вирішувались, а фактично були у замороженому стані. Основною проблемою є складне фінансове становище ТКЕ, виражене у боргах перед «Нафтогазом» за спожитий газ, які лише накопичуються і станом на початок травня сягнули близько 67 млрд грн.
Серед причин – недосконала процедура формування тарифів на теплову енергію та неефективне використання ресурсів підприємствами ТКЕ. Так, закладені у тарифах ціни на газ – а це основна їх складова – суттєво нижчі за ті, що пропонував «Нафтогаз» у режимі ПСО, не кажучи вже про ціни на ринку. Іншим фактором стала законодавча колізія, за якою значна кількість ТКЕ мала тарифи на виробництво тепла, встановлені ще в 2018 році.
З іншої сторони, зношеність мереж зменшує ефективність використання ресурсів підприємствами ТКЕ, що збільшує суми у платіжках за тепло і гарячу воду для кінцевих споживачів. У поєднанні з проблемою боргів та неефективною процедурою формування тарифів, тепловикам буде надзвичайно важко виходити на беззбитковий рівень. Очевидно, що у місцевих адміністрацій не вистачить ресурсів перекривати ці борги, та і постає питання у доцільності такого підходу.
І якщо в плані законодавства колізії була врегульована, то наслідки тарифних «розривів» – величезні борги – досі не подолані. ТКЕ та мери міст уже сигналізують про загрозу зупинення послуг гарячого водопостачання та великої ймовірності зриву наступного опалювального сезону. Хоча ще у лютому представники уряду, НКРЕКП, «Нафтогазу» та міст домовились разом працювати над вирішенням проблеми, уклавши меморандум, і питання обговорюється на найвищому рівні, значного поступу досі не спостерігається.
Для ОСББ, ЖБК та малих теплопостачальників «Нафтогаз» пропонує більш гнучкі умови оплати за фактом споживання, але контракти з великими ТКЕ укладаються на умовах передоплати або надання банківської гарантії. Інші ж постачальники або не можуть запропонувати дешевший ресурс, або не хочуть брати високі комерційні ризики. За таких умов частковим вирішенням проблеми може бути реструктуризація боргів, як це планує зробити уряд, проте це все одно матиме тимчасовий ефект.
Відтак, реформа у сфері теплопостачання має передусім стосуватись фінансових питань. На цьому наголосили провідні громадські організації й аналітичні центри, у тому числі DiXi Group. І не боргами єдиними треба опікуватись, думаючи про наступну осінь і зиму. Слід запровадити механізм швидшої зміни тарифу на виробництво теплової енергії, в залежності від коливань цін на газ. А щоб упередити зловживання з боку ТКЕ, варто запровадити систему моніторингу та контролю – особливо для тих підприємств, що не є ліцензіатами НКРЕКП. «Нафтогаз» як компанія, що здатна змінити ринок на краще, має вийти з новим продуктом для великих ТКЕ – з більш гнучкими умовами оплати і довгостроковою ціновою пропозицією.
Зрештою, реалізація Європейського «зеленого» курсу робить ставку на високоефективні системи централізованого теплопостачання – це одна з головних цілей, що дозволить декарбонізувати економіку ЄС до 2050 року. Якщо наміри України слідувати цим курсом є серйозними, то відсутність національних та регіональних програм розвитку централізованого опалення є неприпустимим.
Відтак, фінансове оздоровлення галузі не має обмежуватись врегулюванням історичних боргів і питаннями купівлі газу, а йти далі. Системні рішення включають довгострокове планування систем теплопостачання та забезпечення доступу до кредитних коштів, що дозволить ТКЕ впроваджувати енергоефективні технології, а містам – модернізувати інфраструктуру.
Сергій Євтушок, молодший аналітик DiXi Group
