Досвід Венесуели: як не допустити краху в енергетиці України
Енергосистема Венесуели за структурою схожа з українською. Вона заснована на класичній моделі централізованої генерації, від якої підстанції перетворюють напругу, щоб електроенергію можна було передати високовольтними мережами, а потім знову понизити для розподілу споживачам. Проте незважаючи на схожість та величезні енергетичні ресурси, блекаути у Венесуелі – звичне явище.
Основна причина полягала у низьких тарифах на електроенергію, які у Венесуелі були заморожені з 2002 року. Споживачі сплачували лише 20% реальних витрат на виробництво електроенергії. При найнижчих цінах в Латинській Америці, Венесуела має найвище споживання електроенергії на душу населення в регіоні.
У 2007 році уряд Венесуели вирішив націоналізувати всі приватні енергетичні компанії. Вже через три роки державна монополія Corpoelec покривала лише 30% своїх операційних витрат. Брак платежів та неспроможність інвестувати в технічне обслуговування мереж призвели до подальшого зниження доходів компанії. Втрати при передачі та розподілі електроенергії (в основному спричинені крадіжками) зросли до 35%. Це удвічі перевищувало середній показник Латинської Америки та майже в шість разів – середній показник серед Організацій економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Крім того, частина коштів Corpoelec, що залишалися, були виведені через корупційні схеми.
Експерти наголошували, що відсутність технічного обслуговування ліній електропередачі стає причиною блекаутів. Майже два десятиліття бездіяльності уряду виснажило енергетичну галузь Венесуели, вичерпавши як кадрові, так і фінансові резерви.
Наймасштабніше відключення сталося на початку березня 2019 року, охопивши всі 23 штати. Протягом 5-тиденного блекауту понад 2 млн мешканців Каракасу перебували без води 4 дні, гуманітарна ситуація була на межі колапсу. Щонайменше 40 осіб загинуло, громадський транспорт зупинився, системи зв’язку не працювали, а в країні фіксували масові пограбування. За попередніми оцінками, економічні збитки перевищили 875 млн дол. США.
Енергетичний сектор країни потребував реструктуризації. Вона мала б початися з ретельної оцінки стану інфраструктури, але у Венесуелі відповідні статистичні дані не публікувалися понад вісім років. Декілька місцевих експертів підрахували, що на перші три роки реконструкції знадобиться приблизно 13 млрд дол. США.
У 2022 році Венесуела розпочала переговори із Siemens Energy AG щодо ремонту двох електростанцій у рамках урядового плану відновлення електромережі. Мова про ремонт електростанцій, які обслуговують Каракас і постачають електроенергію для об’єктів інфраструктури, що використовується в нафтовій промисловості.
Крім того, на початку 2023 року міністерство енергетики Венесуели оголосило про встановлення 2 ГВт сонячних електростанцій впродовж трьох років. Згідно з планом, проєкт розпочнеться із 500 МВт потужностей. Відповідно до даних Corpoelec, поточна встановлена потужність в енергосистемі – близько 24 ГВт. Втім, не згадується ані бюджет проєкту, ані джерело фінансування. Також бракує правової бази: відповідний законопроєкт про розвиток ВДЕ очікує на розгляд в парламенті.
Кейс Венесуели показав важливість підтримки фінансової стійкості операторів мереж та гравців ринку. Вона має базуватися не тільки на фізичному захисті потужностей з генерації, передачі та розподілу електроенергії.
На щастя, тарифи на послуги з передачі та розподілу в Україні не стали предметом мораторію – на відміну від тарифів у сферах теплопостачання та природного газу. Час від часу Регулятор переглядає їх рівень, хоча дискусії дедалі частіше набувають політичного характеру – особливо з огляду на складову тарифу “Укренерго”, з якої частково фінансуються виплати за “зеленим” тарифом.
Наразі спостерігається рух в частині регульованих цін на електроенергію для населення. Доведення їх до “економічно обґрунтованого” рівня розглядається Кабміном, робочі групи при Міненерго, НКРЕКП і Мінсоцполітики напрацьовують різні варіанти.
Поки ж ціни залишаться без змін – відповідний режим пролонговано до 30 квітня. Тобто до побутових споживачів продовжує застосовуватись механізм ПСО, а бізнес продовжує платити значно більшу, ринкову ціну.
В умовах воєнного часу та повоєнного відновлення завжди буде спокуса забезпечити низькі тарифи на електроенергію для населення. Але це якраз шлях до “венесуельського сценарію” за яким покривати різницю з ринковими цінами мають державні енергетичні компанії, які вже фінансово виснажені. Низькі тарифи роблять ці підприємства збитковими та економічно нестабільними.
Крім того, через бойові дії спостерігається не тільки скорочення споживання, а й певна диспропорція. До повномасштабного вторгнення на юридичних осіб, за оцінками припадало 70% попиту на електроенергію, 30% було за домогосподарствами. Зараз же, споживання електрики бізнесом скоротилось на 40-45%, а населенням – на 10-20%. Тому механізм “бізнес платить більше, щоб побутові споживачі платили менше” не може працювати, не обтяжуючи економіку ще більше.
Таким чином, Україні варто продовжити системну роботу, направлену на приведення цін та тарифів в енергетиці до повного покриття витрат, незважаючи на умови воєнного стану. У Венесуелі ігнорування кризи неплатежів призвело до неможливості інвестувати у модернізацію та розвиток. Україні у складних умовах слід зважати на цей негативний досвід.
Відбудова вимагатиме фінансово міцних компаній, особливо державних, оскільки потрібно буде працювати над відбудовою зруйнованого і розвитком нових магістральних мереж. Додаткові об’єкти дозволять краще реагувати на атаки, оскільки у разі необхідності стануть дієвим резервом на заміну зруйнованим.
Крім того, децентралізована генерація потребуватиме фінансових стимулів. А що буде кращим стимулом поставити власну сонячну чи іншу ВДЕ-установку, ніж ринкові ціни на електроенергію? У поєднанні з відповідальним споживанням це допоможе не лише заощаджувати ресурси, а й підвищувати енергетичну безпеку на рівні міст чи громад.
Більше про досвід Венесуели та інших країн під час блекаутів можна дізнатися у щоквартальному звіті DiXi Group.
Альона Корогод, аналітик DiXi Group, експертка проєкту “Підтримка декарбонізації економіки України через розробку нових моделей фінансування за рахунок використання боргових зобов’язань”
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” у рамках проєкту “Підтримка декарбонізації економіки України через розробку нових моделей фінансування за рахунок використання боргових зобов’язань”. Матеріал відображає позицію автора і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”.
