Зелена трансформація міст: 5 історій українських громад, які втілюють європейський зелений курс
Виконання цілей Європейського зеленого курсу вимагає зміни в багатьох сферах нашогожиття. Багато з цих змін будуть впроваджуватися містами, і саме їх розуміння і спроможність багато в чому визначить успіх цієї історичної трансформації.
Українські громади поки що мають небагато досвіду у впровадженні комплексних програм, які приведуть міста до цілі кліматичної нейтральності 2050 року. Разом з тим, вони мають досвід планування та дій, з яких варто брати приклад.
У цій короткій збірці добрих прикладів ми хочемо показати трансформаційні проєкти, котрі значно змінюють цілі сфери життя українських міст та можуть бути зразком для інших громад.
Беріть приклад з лідерів та долучайтеся до побудови кліматично нейтральної України.
Місцевий зелений курс: приклад Вінниці
28 січня 2022 року міська рада Вінниці, першою з українських громад, прийняла Декларацію про Зелений курс міста. В основі цього документу закладено досягнення статусу кліматичної нейтральності громади, що стає стратегічним напрямком розвитку громади та основою для розробки і впровадження всіх міських політик, розвитку інфраструктури та залучення інвестицій.
Разом із Декларацією було також затверджено Дорожню карту з реалізації Зеленого курсу на період до 2030 року та визначено відповідальних за впровадження та порядок щорічного звітування про її виконання перед міською
радою. Зелений курс Вінниці став продовженням Концепції інтегрованого розвитку м. Вінниці 2030 та Стратегії розвитку Вінницької міської територіальної громади до 2030 року (“Стратегії 3.0”).
Окремо в Дорожній карті передбачено освітній та інформаційний компоненти, які є важливими для формування розуміння мешканців громади та спроможності місцевих службовців, що є визначальним для впровадження нових підходів.
Сталий енергетичний розвиток: приклад Долини
З кінця 2000-х років Долина стала одним з лідерів впровадження системи енергоменеджменту, проєктів поліпшення енергоефективності в громадських і житлових будинках, використання сучасних енергетичних технологій – СЕС, ВЕС, теплових помп. Хронологія впровадження проєктів у Долинській громаді демонструє
поступовий та систематичний розвиток ВДЕ, безперервну підтримку цього пріоритету міською владою і готовність до впровадження експериментальних проєктів.
З початком повномасштабної агресії росії і перебоями постачання електроенергії, для підвищення власної енергетичної стійкості, Долина прийняла рішення про розробку коміркової енергетичної мережі в громаді. За задумом, який має наблизити громаду до енергетичної самодостатності, планується об’єднання в мережу різноманітних місцевих засобів генерації електроенергії, споживачів та засобів управління попитом та
балансуванням системи для забезпечення безперервного, конкурентного постачання чистої енергії.
Така мережа буде включати різноманітні засоби – промислові та індивідуальні станції ВДЕ та зберігання енергії, а також генератори на викопних паливах. У майбутньому передбачається поетапна повна заміна викопних видів палива на ВДЕ. Основою системи стають швидко зростаючі СЕС потужністю близько 1 МВт та станції акумулювання енергії потужністю 4 МВт год на території громади. Поруч з громадою функціонує біогазовий завод потужністю 4 млн м³ на рік, видобуток природного та попутного газу здійснюється відповідною потужністю 138 та 5,8 млн м³/рік. Неподалік від Долини встановлено вітротурбіни потужністю 2 МВт з планами на їх подальше розширення. Крім того, на території громади знаходяться три блочномодульні котельні з усією необхідною інфраструктурою.
Система управління відходами: приклад Львова
Із 1959 року львівський полігон твердих побутових відходів (ТПВ) (або Грибовицьке сміттєзвалище) слугував місцем захоронення побутового сміття зі Львова, навколишніх сіл та районних центрів Львівщини, а до 1990 року – ще й токсичних промислових відходів. Полігон розташований за 4 км від Львова поверх раніше стихійного звалища сміття на території села Великі Грибовичі. Він є одним з найбільших у Східній Європі із загальною площею 38,8 га (з них 26,5 га накрито відходами). Згідно з проєктною документацією, термін експлуатації полігону повинен був закінчитись у 1984 році.
Тривале просочування фільтрату у незахищений ґрунт і ґрунтові води під звалищем зробило воду у криницях непридатною для пиття не лише у Великих Грибовичах, але й у сусідніх Малих Грибовичах, Дублянах, Збиранці,
Малехові. Сморід з полігону (а це окисли азоту і сірки, що утворюються під час розкладання сміття, та канцерогени бензопірен і діоксини, продукти періодичного самозаймання сміття) вітер розносив далеко навкруги.
За весь час на полігоні нагромадилось понад 11 млн т відходів, товщина їх шару в деяких місцях сягнула понад 110 метрів. З фільтрату біля підніжжя утворилось 5 токсичних озер з кислими гудронами, відходами Львівського нафтопереробного заводу (разом – 200 тис. т), та 2 млн т гальванічних відходів військової промисловості. Найбільше з озер глибиною 20 м займало 1 га.
Місто зіткнулося з потребою переосмислити систему управління твердими побутовими відходами. З кінця 1990-х років питання закриття Грибовицького сміттєзвалища та будівництва сміттєпереробного заводу постійно провокувало суспільні дискусії і протистояння.
Комплексна термомодернізація житлового фонду: приклад Новояворівська
Місто збудоване для працівників державного гірничо-хімічного підприємства “Сірка”. Сьогодні основа економіки міста й територіальної громади – це переважно малі (97% від загальної кількості зареєстрованих) підприємства,
що спеціалізуються на виробництві харчових продуктів, будівельних матеріалів, одягу, меблів тощо, наданні побутових послуг.
Більшість багатоповерхівок в місті (102 зі 138) зведено в часи СРСР, коли енергія була дешевою, відповідно енергоефективність будівель не належала до державних пріоритетів.
З огляду на те, що теплоенергетика Новояворівська перебуває у державній власності і місто дуже обмежено впливає на її роботу, вирішення проблеми теплозабезпечення житлових будинків тут розпочали не з генеруючих потужностей, а з будинків. Міська влада провела кампанію з промоції створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Перше об’єднання з’явилось у 2000 році, зараз у місті діє 71 ОСББ, якими охоплено всі без винятку багатоповерхівки (загалом 138). Цей досвід поширено на всю Новояворівську територіальну громаду.
Енергетичний кооператив: приклад Славутича
Місто, мешканці якого займалися обслуговуванням закритої ЧАЕС, несподівано стало піонером відновлюваної енергетики. Високий інженерний потенціал та готовність до нетипових технічних рішень, помножені на відкритість та підтримку міської влади, притягують до Славутича цікаві та інноваційні проєкти, в тому числі й у сфері енергетики.
Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу у межах проєкту “Інтеграція сталого розвитку в Україні відповідно до Європейського зеленого курсу”.
Проєкт реалізується консорціумом громадських організацій: “ДІКСІ ГРУП” (координатор), Ресурсно-аналітичний центр “Суспільство і довкілля”, Асоціація “Енергоефективні міста України”, “Українська академія лідерства”, “Жіночий енергетичний клуб України”, “ДЗИГА”, “ПЛАТО”.
Зміст публікації є виключною відповідальністю Асоціації “Енергоефективні міста України” та не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу. Авторські права на цей аналітичний документ належать Асоціації “Енергоефективні міста України”. Будь-яке використання, окрім загальноприйнятих наукових норм цитування, інформації, що відображає зміст цього аналітичного документу, без письмової згоди забороняється. Цитувати як: “Зелена трансформація міст: 5 історій українських громад, які втілюють Європейський зелений курс – Асоціація “Енергоефективні міста України” (2024).”
