Договори, укладені під тиском, завжди містили загрози для сторони, яку змушували їх підписати. Наявність власного бачення співпраці, викладеного на папері, дозволить мінімізувати цей ризик.
На переговори з російською стороною Україні варто йти з власною версією контракту щодо транзиту газу. В усі попередні роки тактикою Росії було затягувати обговорення конкретних елементів договору до останнього, створювати кризу, і вже в цих умовах, під тиском, змушувати сторону підписувати версію, вигідну для «Газпрому».
У контракті варто прописувати не лише його тривалість. Оскільки Україна декларує приєднання до ринку газу ЄС, є ціла низка нових елементів договору, у порівнянні з існуючим. Це перенесення точки передачі газу із західного кордону на східний – таким чином європейські компанії будуть мати справу не лише з «Газпромом», але і з українським оператором транспортування. Це також перехід на принцип бронювання потужностей, а не фізичних обсягів газу, який транспортується. Також, має бути відкритою можливість для віртуального реверсу газу. Пам’ятаючи про практику недотримання російською стороною режиму тиску газу, варто передбачити відповідальність і в цьому питанні. Це все – теми, які «Газпром» навряд чи згадає у власних версіях контакту, але які є принциповими і важливими для енергетичної безпеки України.
Маючи власну версію контракту, яка відповідатиме європейським правилам, Україна також дасть європейським енергетичним компаніям розуміння, чого хоче українська сторона і що очікувати від її позиції на переговорах. Це спростовуватиме тези про ненадійність і непередбачуваність України як транзитної країни, яку активно поширюють лобісти російського «Газпрому» за кордоном.
Олена Павленко, президент DiXi Grouр
